За правду розпинають на хресті, За любов виривають серце з грудей. Чи є середина така у житті – Жити по правді і любити людей? Її
Позначка: роздуми
Треба вірити в казки
Я вітер, я хмарка. Повію, лечу, Громом загуркочу, Дощем упаду. Сяду на квіти, Нектар той п’янкий Жучком-павучком Жадібно п’ю. Коником у травах Стрибаю, тріщу, Метеликом
Ми вже ніхто
Ми вже ніхто Автобус розкидав по різних сидіннях, Чомусь роз’єднав – ми ніхто, ми – чужі. Вже зникли набридливі й щирі видіння І тягне морозом
БАЖАННЯ
НАДІЯ Не збагну я свого діла, Чом сльозинка пролилась. Чи то серцем захворіла, Чи Любов’ю обпеклась? І немає в світі ліків. Підкажи якусь траву, Бо,
Какой же, право, я чудак
Какой же, право, я чудак Не я ли был тобою брошен? Не ты ли брошенная мной? Ты в моей жизни безалаберной земной Была любовницей, подругой
Пролітають роки
НА ЖАЛЬ Самотність, туга і печаль… Без них не можна жить, на жаль. Самотність стука у віконце: Сховалося за хмари сонце. Ось туга серце розриває,