( Як усе було ) Цього літа виповнюється 245 років з часу будівництва у с. Пустовійтівці коштом Петра Калнишевського Свято-Троїцького храму. За часів радянської влади
Позначка: Роменщина
РОМЕН – РОМНИ
Сьогодні, коли Україна отримала незалежність і коли ми поступово повертаємо свою історію, на часі повернути історичну назву нашого древнього міста – РОМЕН. Існує декілька гіпотез
МУЗЕЙ КРАЄЗНАВЦЯ ФЕОДОСІЯ САХНА У СМІЛОМУ
(100 років від дня народження) …Вже і слід злиняв від стін фортечних, Котрими спиралось на горби Старовинне сотенне містечко Гордої козацької доби. Козаки його назвали
НЕПОХИТНИЙ ЛИЦАР ПРАВДОБОРСТВА
НЕПОХИТНИЙ ЛИЦАР ПРАВДОБОРСТВА Міняється все, і епохи минають, Та важко на думку лягають віки. Спочатку поетів цькують і вбивають, Щоб потім молитись і класти вінки
ЙОГО ПРАВИТОКИ
(до ювілею славного журналіста) Осіннє мливо дощу примусило його сховатися в старому млині, що стоїть на узбіччі дороги. Прошкуючи від свого рідного Заклимка, Андрій Кубах
ЖІНКА ІЗ СОНЦЕМ НА ПЛЕЧІ
(до Дня «повноліття») І солов’я, і журавля з журавкою, і спілих хлібів із маками та волошками, і сонця над різнобарв’ям квітів – усього цього можна
АУРА МАЛЯРСТВА
АУРА МАЛЯРСТВА (до 80-річчя з дня народження) Природна аура Перекопівки прихильна до творчих людей. Особливо до художників. Тут народився М.П. Самохін, жив і навчав своїх
Качина пісня
Счастлив тот, кто счастлив у себя дома. Л. Толстой. Знову просинаюся до світанку. Не хочеться змирятися з думкою, що це – ознака наступаючої старості. Та
Роменщина вустами «ДИВОСЛОВА»
Роменщина вустами «ДИВОСЛОВА» (або: Плете «ДИВОСЛОВО» вінок із ромену…) Кілька років тому, зібравшись на одне із календарних свят у бібліотеці, когорта літераторів Роменщини вирішила об’єднатися
КНИГОЛЮБ
Полюбляв книжки ще змалку Книголюб Петро. Взимку їх возив на санках, Важкенько було. На горбі не раз цурпелив Повні рюкзаки. Присобачував на «велик» Журнали й
ЕМУ УЖ БОЛЬШЕ НЕКУДА СПЕШИТЬ…
Зосенко Валерий Куприянович. До той поры, пока ты не иссяк – к Тебе., Тебя., с Тобою., о Тебе… Но чёрным ма́ркером «пройдётся» по судьбе Какой-нибудь
СЛАВИТЬ РОМЕНЩИНУ НА ВЕСЬ СВІТ
(до ювілею майстрині) Ніби недавно долала Надійка стежинку на гору в село Вощилиху до своєї бабусі Мелашки. Милувалася розквітлими на пагорбі обабіч пахучо-рідною материнкою, жовто-зеленавим