Через віки і гомін рубежів Він вистояв, стерпів облогу. І ось в сучасному столітті на межі Він прокладає шлях, свою свободу ********* Це місто вже
Позначка: природа Посулля
Тобі, Роменщино…
Моя Роменщино! Ти так мене чаруєш! Ти бачила всі радощі, весь світ, Всі скрути переносила та горе, Тобі вже більше аніж 1000 літ. Ти краща
На Маковея…
Красит небо вечер В тёплые тона, Вновь меня ласкает Лета тишина. Стелятся туманы Над рекой Сулой, Как не восхищаться Этой красотой. Я бы стал пылинкой,
СКІФИ
Стоять на висотах скіфські могили, Притулок знайшли в них скіфські вожді. Блукали ці люди, їх воля манила – Землю любили, гартувались в труді. На моїй
Пролісків цвіт
Припадають ізнов ластівки до води і в студене здіймаються небо. Ти в дорогу мене за село проведи, Тільки слова прощання — не треба… Хай згадається
Благаю миру людям і лісам
Новій Греблі 1. У тім селі, де я росла колись, Жили дерева добрі і ласкаві . Якщо одне галузки опускало – Його втішало інше :
Летние зарисовки
Вот и наступило лето красное – Время года самое прекрасное. У ребят закончилась школьная страда, А у взрослых отпусков пришла пора. Речка оплелась зеленой ряской,
Білокорі сестриці
Сніг Випав сніг, та прямо на весну. Вже його не ждали й не чекали. Я душі своєї не збагну. Де вона зібрала стільки сили Заново
Оля Яковенко
Добрий дядечко Грім Прийшла тепла весна. Все навколо зраділо їй. Ластівкипурхали в небі, вітерець грався у вітах берези, сонечко зігрівало землю. Хмарки заморилися за зиму
Осень
Кружит осень листья в танце озорном, Ласковое солнце в небе голубом. Смелой, вольной птицей, Вновь оставив дом, Улечу купаться в свете золотом. Это ведь последние
Совині діти
Совині діти Тихо сонечко сідає, місяць тихо прибуває. Всі птахи лягають спати, а сові – пора літати. Розправила тихо крила й полетіла, полетіла. Слід спіймати
Полювання
Шеф. Сход. Гурт. Гав, гав… Пхе. Пху. Пчих. Ей. Га? Збір. Хрум, хрум…Кап, кап… Соп. Жест. Дур. Тяп, ляп… Став. Хлюп. Сплеск. Ках, ках… Брязь.