А счастье ведь бывает очень разным: Кому-то хватит света лишь в окне… А мне бы – видеть солнце в небе ясном, За горизонта край взглянуть
Позначка: поезія
Сьогодні – лютий…
Сьогодні – лютий… Та зими немає. А хочеться ще снігу з морозцем… Зимовий місяць у дощах спливає З поривистим, вихрастим вітерцем. . Ідуть дощі: густі
Неочікувана весна
Перші проліски вже замість снігу, А зими наче ще не було. Я ходжу і дивлюсь на відлигу, Витираю спітніле чоло. Коло хати ні снігу, ні
Не такая…
Не такая, как все, не такая… Не похожа на всех – ты другая. Совершенна во всём, идеальна И в своём амплуа – гениальна. На подружек
Погляд у юність
Великі сніжинки кружляють в повітрі, Лягають на стежку вони наугад… Я дуже люблю цю погоду, без вітру, Милуюсь красою зими в снігопад. А душу тривожить
Відлунює Ромен
Ромен хіба не родич Рима? Д. Білоус О вічність Риму! – а з віків відлунює Ромен… Дикоцвітінням сонм Богів злітує долю. Чому ж серця очужені,
“Бентежить душу ваших віршів вітер…”
…Поезія уперто обира отих кількох, що справді їй послужать! Оці її рядки про неї саму — Любов Матузок. Колись вона буквально стрепенула мене своїм словом.
З “Дивословом” до людей
Поезія, як і будь-який інший жанр мистецтва, мусить промовляти і заспокоювати, спонукати і надихати. Вона Така собі, не знає старості І на чолі не ставить
У кожної людини на землі
Скільки краси в природі, скільки форми!.. А чого варті колір, аромат! Милують око соковиті барви, Чарують і хвилюють не на жарт. Бузок, конвалія, тюльпан або
Люблю куточок раю на землі
Люблю куточок раю на землі – Оту хатину, де тепер живу. Нехай мої хороми і малі, Та тут радію їжі на столі І тут я
Живи, поезіє, живи!
«Живи, поезіє, живи!» – це третя колективна збірка літературного об’єднання «Обрії», яка приурочена до 5-річного ювілею від дня створення цього творчого колективу (керівник – Людмила
Наш Ромен квітучий
М’ята, дзвоники, любисток і в ромашках кручі. Пахне і буя барвисто наш Ромен квітучий. Мальви, маки, чорнобривці… Гарно в Україні, на моїй святій землиці здавна
