Стихи живут не сами по себе Стихи живут не сами по себе, Они приходят в голову от боли. Текстовкой связной преданных небес, Но что-то мерзкое
Позначка: поет
Ми – гості орбіт кольорового світу
І биті, і кляті, нерідко й розп’яті, Ми вперто шукаємо вихід із снів. Збираємо вкотре загублені раті, Тому, час від часу, такі мовчазні. Блукаємо вічно
Можно я вырвусь наружу?
Можно я вырвусь наружу? Эта тоска меня душит. Стены и своды разрушу. Мне здесь так тесно, так скучно. Можно я крыльям – свободу? Можно я
Целость Человека
Предисловие В проекте «Целость Человека» я рассказываю об открытом мной Необъективированном Человеке. Это открытие ожидалось от гносеологического Субъекта в лице философов («служащих человечества» –
Вовківці, садиба Леоніда Полтави
Довгі роки, відвідуючи знамените село Вовківці, ми, члени історико-краєзнавчого гуртка Роменського центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю імені Івана Кавалерідзе, зупинялись біля хатини
На берегах Сули
Анастасія Сентіщева ВЕСНА 2020 РІК. МІСТО РОМНИ – Доброго ранку, як ви себе почуваєте? – нарешті привітна медсестра зайшла до палати Михайла і перервала його