Стомлені та незламні, нескорені та з посмішками на вустах. Такі вони – наші патріоти-захисники. Ані війна, ані холод, ані умови існування на далекому, і в
Позначка: перемога
КАЗКА ПРО ВІЙНУ
Я з п’ятирічним сином розмовляла про Україну: в нас вона ж одна. Та враз мене дитиночка спитала: – Скажи, матусю, що таке війна? Неначебто холодною
Свято зі сльозами на очах
9 Травня… Уже в сімдесятий раз ми відзначаємо цей незвичайний день. Незвичайний, бо поєднує в собі не лише почуття гордості й торжества від перемоги над
Країно моя калинова
Країно моя калинова Країно моя калинова, Люблю твої доли й поля. Ти ніби зоря вечорова, Що світить для мене щодня. Люблю я у росах світанки,
Отступники свободы
Где без стихии разрушенье… Какой успех и что за диво: Растёт у власти капитал! Высокий взлёт и перспективу Властитель наш не упускал. И бизнесмен он,
Балада про матір
Край села стара хатина, Вщент заповнена людьми, Гірко свічка восковими Обливається слізьми. Вся кімната оповита Чорним кольором хустин. Біль і горе, наче свита, Коло тихих
Пам’ять
В небі сивіють хмари. День Перемоги настав. Як ти живеш, ветеране? Мабуть, всю ніч не спав? Сиве волосся на скронях, Думка в минуле летить. В
ПІЗНЯ ОСІНЬ 2013
Жили ми добре, може, і не зовсім, Чи в злагоді, а інколи – і ні? На це відповіла нам пізня осінь, Як потонув Майдан наш
Дзвони Чорнобилю
Дорога, дорожка, дорога моя… Отцу Михаилу посвящается. Дорога, дорожка, Дорога моя! Далекие страны, Родные края! Верстою встречали, Манили меня, И горькой, и сладкой Печалью звеня.
Свята Україна
Я за всіх простих людей прошу, молю… Я за всіх простих людей прошу, молю: Хай світле небо буде в нашому краю, Хай ясне сонце осяває
БІЛЬ СЕРЦЯ
Болить душа, серденько ниє, Коли дивлюся на цей світ: Горить Донбас і молодь гине. Зникає України цвіт. І хто поверне мамі сина, А дітям батька
УКРАЇНА НЕ ЗГИНЕ
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач