ГОДІ ВЖЕ ВІЙНІ Вкраїнонько! Мій краю рідний, милий, На цілий світ один такий єдиний. Є в нас моря, високі гори й ріки. Вони у серці
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
ГОДІ ВЖЕ ВІЙНІ Вкраїнонько! Мій краю рідний, милий, На цілий світ один такий єдиний. Є в нас моря, високі гори й ріки. Вони у серці
РІДНА ХАТА Рідна хато, колиско моя, У думках знов до тебе я лину, Бо яснить мені сонцем здаля Необірваний кущик калини. Під віконечком – дві
ЩАСЛИВИЙ ТОЙ Щасливий той, хто знає, що він хоче, Крокує стежкою прямою по життю. А, хто не зна, лиш голову морочить, Бездумно її суне у
ВЕЧІР Вечір. Тихо. Сонечко сідає. Ластівка низесенько літає. Зіронька вечірняя зійшла, Пригорнула до свого крила. До берізки ніжно доторкнуся. Радісно до мальви повернуся. Місяць пропливає
УКРАЇНА Україно моя, рідний краю! Я інакшого, справді, не маю. Україно, співуча і мила, Де взялася у тебе та сила, Щоб роками цвісти і співати?
Мне думать больно Россия! Остановись! Ты не тиран! (П. Акимов) Из гнусной лжи и устремлений Порой рождается тиран. Мир разрушая без сомнений, Он оживляет сотни
О Києве рідний! “Киев — мать городов русских” О Києве рідний, Столице моя, Тобою пишаюсь, Ти – гордість моя! Славетний, красивий, Як наша земля, Вінок
Дорога, дорожка, дорога моя… Отцу Михаилу посвящается. Дорога, дорожка, Дорога моя! Далекие страны, Родные края! Верстою встречали, Манили меня, И горькой, и сладкой Печалью звеня.
Самовластитель Защитник Крыма? Нет! Он предал! Посмел разъединить народ. Не мог понять он и не ведал, Кто настоящий патриот. Не избран властью и народом, Он
Я за всіх простих людей прошу, молю… Я за всіх простих людей прошу, молю: Хай світле небо буде в нашому краю, Хай ясне сонце осяває
Болить душа, серденько ниє, Коли дивлюся на цей світ: Горить Донбас і молодь гине. Зникає України цвіт. І хто поверне мамі сина, А дітям батька
(Продовження. Початок у №1(28)) Стара Хівря та Хмарин хутір Ідучи проти течії Дніпра, Хмара звернув праворуч. Тепер його шлях пролягав невеликою рікою, звісно ж, якщо