Стрінеш того, хто назветься тобі сестрою, братом, батьками, дочкою, яку не родила. Візьмеш перо – загартовану вишколом зброю, в шати одягнеш прицільно крізь мороки диму.
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Стрінеш того, хто назветься тобі сестрою, братом, батьками, дочкою, яку не родила. Візьмеш перо – загартовану вишколом зброю, в шати одягнеш прицільно крізь мороки диму.
Весь світ зупинився! Двадцять чотири нуль два. Завершився лютий, А в Україні зима. Я вже хочу весни…, Тиша, ніхто не стріля. Та на календарях Двадцять
Якщо, Росіє, мало вам смертей! Якщо вам мало горя і страждання! Сьогодні у день прощення прийдіть Прийдіть, благаю, всі до покаяння! Якщо не шкода вам
Сашко Ірванець залишився у розбомбленому Ірпені. З міста, що ракетами розтрощене, До усього світу прокричу: Цього року у Неділю Прощену Я, здається, не усіх прощу!
З мечем прийшли – від нього і загинете. Куди ви лізете, рушисти?! Ви стали орками для всіх, Для всього світу й українцям, У світлім розумі
Уже не довго. Дуже скоро. Тремтіть, ворожі таргани, Тікайте, путінські потвори І згиньте, слуги сатани. Ви, наче іншорідне тіло, Моя земля рашистів всіх Крізь рани,
Ми за мир у своїй Державі, Ми за правду у ці часи, Ще підніме Господь в повній славі, Українські усі шляхи. Ми за мир стоїмо,
Народ России, вы опять молчите? Когда взрывают наши города! И по ночам спокойно спите? Ведь это тут, не где-то там! Народ России, вы боитесь правды?
Боже Всесильний, спаси Україну, Щоб ворог пішов і Вкраїну покинув, Щоби не стріляв у СОЛДАТА- ГЕРОЯ, Бо він захищає усіх нас собою. Спаси, Божа Матінко,
Моя Україна слізьми оповита. У тяжкому горі вся кров’ю полита. В сльозах матерів вся молитвою стала – Двох братських народів страждання зазнала. Росіє, задумайся!… Прозріють
Чом дійсність, люди, в нас така? Боюсь, до “ручки” дожилися, До краю прірви підійшли- У двадцять першому столітті Бідують люди на землі. На тій землі
Вперед… в минуле… Чи мені здалося? Вперед… в минуле… Дійсність ця гірка… Ми мріяли про райдужне майбутнє, А нас спіткала доля нелегка… Колись, ми й