Цей вірш я присвячую своїй дорогій. найдобрішій. найніжнішій і наймилішій на світі ЖІНЦІ – МАТЕРІ, Бойко Анастасії Іванівні ( посмертно) Порою хочется так в детство
Позначка: Любов
Ти маєш все, коли є батько й мати
Ти маєш все, коли є батько й мати. І ти герой, і рицар, на коні. Та дякувати, знаю, забуваєш Ти часто їм, як чую: ”
Горжусь тобой, сынок
– Сынок, – спросила мать его однажды. Пройдут года и взрослым станешь ты. Найдёшь жену себе красивую, полюбишь. А мать забудешь, Господи, прости. А там,
На фоні сіяння всевидящих стразів
Так темно довкола… Нахнюплено й зимно, Без тебе лиш морок зневажливо жде. Йому не розкажеш, що діється вдень, Як хоче душа обійнятись нестримно. І просто
Не в цьому житті…
Не в цьому житті заспівають птахи, Про щиру любов і поєднані душі. А в цьому житті, наш згорілий архів, Зникатиме мовчки в самотності гущі. Не
Надышаться тобой невозможно
Надышаться тобой невозможно, Ты же ангел небесный, Я же пленник Земной. Ты приходишь во снах осторожно, Тихо сложишься песней, Я пойду за тобой. И неважно