Цикл “Новели з війни”. Перш, аніж подзвонити батькам і коханій дівчині, Микола Балюренко, учасник Операцій об’єднаних сил на Донбасі, розвідник спецроти, довго роздумував. Ну, добре:
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Цикл “Новели з війни”. Перш, аніж подзвонити батькам і коханій дівчині, Микола Балюренко, учасник Операцій об’єднаних сил на Донбасі, розвідник спецроти, довго роздумував. Ну, добре:
Луч одинокой свечи Мрак разорвал в ночи, Бликами на потолке, Дрожью в твоей руке. Ночью написанный стих Тайну хранит двоих… Кружится вновь голова – Нам
Іде вже жінка, йде кудись, не заважай їй, стережись: іде, як вітер із вогнем, вночі раптово або днем. Іде – без злоби та як лід,
Наш страх – це не сила, Кохання – не слабкість. Брехня когось вбила, Мовчала громадськість. Людина просила, Кричала: “Рятуйте!” Спалили їй крила, Ви біль той
Мне облако на голову свалилось, От счастья закружилась голова. И я, как будто в первый раз, влюбилась, Услышав твои нежные слова. И так тепло на
Ищу изюминку в стихах твоих И нахожу – ты можешь не поверить… Коль ты уж написал про нас двоих – То для меня твои открыты
ПРИСВЯЧЕНО до Дня народин – 206-річчя Т.Г.ШЕВЧЕНКА і 212-ліття В.М.РЄПНІНОЇ-ВОЛКОНСЬКОЇ ВАРВАРА РЄПНІНА і ТАРАС ШЕВЧЕНКО (Історія невзаємного кохання, але великої дружби!?) Розширена публікація з новими/маловідомими
Тонким контуром иль набросками Нанесём эскиз на мольберт… Эпизоды жизни полосками Память вычертит на судьбе. . Чётким контуром, тонкой линией Я глаза подвожу свои… Дни
Навколо суєта розніжених фантазій, Казковість на порі в танок жаги ввійшла І грає жвавий твіст весна на новий лад, Маестро неземний розщедрився наразі. Відтворює дива,
Я зрозумів, що кохання болюче, Та після тебе я біль не відчув. Там де були ми з тобою квітучі Я тебе бачив, але вже не
Я прекрасная ромашка, Ты нежнейший василёк. Почему же мы расстались, Милый юности цветок? Почему пути – дороги Наши, милый, разошлись? Ты не с той, и
У відкрите вікно заглядає усміхнено Сонце І мандрує проміння в кімнаті, торкаючись стін. Оживає субтильне в душі від щасливості порцій, Перехопить в акорди натхнення всі