Шукали двоє щастя наодинці, Самотності свої несли в собі. Були для світу, мов якісь чужинці, Зів’ялі квіти між людських орбіт. Живцем горіли, серце хоронили, Розбите,
Позначка: Кохання
Просію я крізь решето роки
Просію я крізь решето роки, Залишу найяскравіші моменти, Коли просив моєї ти руки І говорив приємні компліменти. . О, як багато вже прожито літ! Було
Счастье бывает разным
А счастье ведь бывает очень разным: Кому-то хватит света лишь в окне… А мне бы – видеть солнце в небе ясном, За горизонта край взглянуть
Любовь – это святость…
Любовь – это святость. Любовь никогда не терпит предательства, лжи, а ни зла. Измены не видит в любимых глазах. Любовь – это счастье в невинных
Прихід любові
Прихід любові вже відчутніший і теплий, З’явилась пролісків плантація рясна. Весна здіймає вгору за здоров’я келих, Прокинься, друже, ти засидівся у снах! Занадто довго, випив
Женщина несёт в себе начало…
Ну и что, что новые морщинки?!.. Женщина красивая всегда! Благородством светятся сединки, Мудрость воплощается в года. . И очарование улыбки, Тонкий, нежный аромат духов… А
Стрітення. Чекаю…
Я жду. Прийдеш? Крильми обхопиш стан мій – сад? – Я відігріюсь. Я заквітну знов любов’ю, І кожне листячко прошелестить тобою. Ти прийдеш?.. Перезимували я
Пусть никогда не уходит любовь
Зрелая женщина хочет внимания, Ласки, тепла, доброты, нежных слов… Сердце томится её в ожидании, С тёплой надеждой и верой в любовь. . Сколько ещё нежных
Я так тебя люблю…
Мне никогда не быть в твоих объятиях. И никогда не быть твоей женой. Проснувшись рано утром на рассвете Не проронить: ” Приветик, милый мой”. Не
Чого чекає нестаріюча душа?
Чого чекає нестаріюча душа? Тепла, любові, ніжності, цілунків; Та ще ліричного красивого вірша, Сюрпризів долі і її дарунків. Тремтить в неспокої від холоду й образ,
Розвіявши зронений щем
Ти можеш на рівних триматися поруч з мовчанням, Єдина, хто може почути мій грім, що в душі бережу. Отрута пекельна, чаклунством підмішана в чари, Лишень
Мороз на віконному склі
Мороз на віконному склі Чудні вимальовує квіти… Приснилось мені в дивнім сні, Що ти запросив мене в літо. . Від погляду й лагідних слів По