(Війна на Україні, на Роменщині) Вогневий вал Великої Вітчизняної війни двічі прокотився українськими землями, не минувши жодного населеного пункту понівечивши долі десятки мільйонів людей. Протягом
Позначка: біль втрати
МАМИНА МОЛИТВА
БУЛИ У МАМИ ДВА СИНОЧКИ Росли у мами два синочки, Міцні, біляві, як грибочки. Матуся вчила діток жити: Допомагати і дружити. Та розійшлись синочки з
Свято зі сльозами на очах
9 Травня… Уже в сімдесятий раз ми відзначаємо цей незвичайний день. Незвичайний, бо поєднує в собі не лише почуття гордості й торжества від перемоги над
Два солдати
Два солдати Після грізної битви Два солдати сиділи Край дороги, де зріла трава. Два бійці між собою Тихо щось говорили, І тремтіли в повітрі слова.
Катинь
Стою мов скеля непорушний П. Г. ТИЧИНА Стіни-ґрати, поряд кат. Принизливо і на колінах Стоїш ти. В голову наган Тобі смертельно дихав. Удар, знову удар,
ПЕРЕМИР’Я
ГОДІ ВЖЕ ВІЙНІ Вкраїнонько! Мій краю рідний, милий, На цілий світ один такий єдиний. Є в нас моря, високі гори й ріки. Вони у серці
ДОРОГА ДОДОМУ
ДОДОМУ ХОЧУ Снаряди рвуться – степ ввесь дибом. Заслало небо чорним димом. Вогонь пекельний скрізь палає, З домівок страх всіх виганяє. І їдуть люди геть
ПІЗНЯ ОСІНЬ 2013
Жили ми добре, може, і не зовсім, Чи в злагоді, а інколи – і ні? На це відповіла нам пізня осінь, Як потонув Майдан наш
МАТЕРИНСКОЕ СЧАСТЬЕ
МАТЕРИНСКАЯ БОЛЬ И как мне жить теперь с такою ношей, На что надеяться и что мне ожидать? Не стану ль я, воистину, похожей На испытания
БІЛЬ СЕРЦЯ
Болить душа, серденько ниє, Коли дивлюся на цей світ: Горить Донбас і молодь гине. Зникає України цвіт. І хто поверне мамі сина, А дітям батька
Вона творила світло
Привіт, мене звати Вікторія, або просто Віка. У цьому рефераті я хочу розповісти про свою бабусю Наташу, яка народила 14 дітей, була кавалером орденів Материнської
ПАУТИНЫ ОСЕНИ
МОЯ ЛЮБОВ Моя любов, моя печаль, Недоколихана весною. Із павутиння вже вуаль Гойдає осінь наді мною. Чи дійсність, а чи, може, сниться? Туманом стежку затуля.
