Чорна хустка вдови розтривожує душі прохожим, Чорний біль у очах і у серці габою звиса. Скільки їх у війни – і згорьованих, і непохожих, Тих,
Позначка: безсонна ніч
Мамо, привіт
Мамо, привіт, я вже…дома,- Крізь сльози були ці слова. -Далека дорога і втома, І радість, й печаль обійма. Привіт, моя ненька, я вдома На рідній
Обіймай мене, обіймай
Обіймай мене, обіймай: невідомо, чи буде завтра. Вибухатиме світ-розмай нам назустріч, як ляже карта. Наше ложе тепер вночі — розкладне маломірне крісло. Тиша мертва… під’їзд
Незвичайний і унікальний Вірш-анацикл, який можна однаково читати з обох сторін: у звичному напрямку (зверху вниз зліва направо), так і навпаки — знизу вверх, справа
Здається, саме час
Здається, саме час – є ручка, вільний аркуш, збляк позумент зразка всесвітнього письма. Окрилення печаль – нерукотворний тартар. В готичнім стилі – стіл, шпилі листівок
Шановний, “королю”, я голос народу
Шановний, “королю”, я голос народу, Мовчати не вмію, за правду борюсь. Не знаючи броду, не лізу у воду, Але всім негодам в обличчя сміюсь. Шановний,