ЕКСКУРС щодо створення перекладу… Із середини травня у Києві зацвітають акації. Раніше їхні грони були тільки білі, а нині є також рожеві, можливо, й інші,
Автор: Admin
По чому пізнаєш роменця?..
По чому пізнаєш роменця?.. Як в полі зелене стебельце, я ріс землелюбом, самітником був. Ніколи не був я роменцем, бо вже і стежину до міста
Стрижі
Знов стрижі над вікнами селились, Закінчивши перельоту дні. Хоч і крилоньки в путі стомились, Лаштували гнізда навесні. . Дзьобиком соломинки носили Зранку до вечірньої зорі…
Весняна заметіль
Весняна́ заметіль у дворі – Пелюсткові летять снігопади… Вийду я о ранковій порі, Щоб сп’яніть ароматами саду. . Заметіль у дворі, заметіль… Відцвітають старі абрикоси.
О, світе Божого добра!
О, світе Божого добра, Проснися в душах очерствілих! Заблудлих, проклятих, глухих, Продажніх часом, онімілих. Наповни, Господи, серця Красою ніжною і цвітом, Добром і щедрістю, теплом,
Пророки, зрадники, злочинці…
Пророки, зрадники, злочинці, Таланти, збоченці, уми… Великі й ниці українці – Усе це ми.Усе це ми. Ми – різні і в нутрі, і зовні, Між
Розквітли вишні
Розквітли вишні у твоїм саду, Їх ніжний аромат дурманить душу. З своїми мріями до тебе йду, Я неземну красу побачить мушу. . Спів солов’я, як
Я останусь в памяти твоей
Я оставлю след в душе твоей, Столь ранимой, безгранично нежной, Романтической, в любви – безбрежной, С благородством, верой и надеждой… Я оставлю след в душе
Вантажообмін
Вантажообмін. Потяг – як вантаж. «Це не любов !..» – волає плац вокзальний, де циферблати лиць псевдоовальні, вінтажні лави, винний арбітраж – із носа кров,
Життя як вир!
23 квітня – 100-річчя від дня народження славетного українського письменника Григорія МихайловичаТЮТЮННИКА, лауреата Державної премії ім.Т.Г. ШЕВЧЕНКА! Написавши фоторепортаж про Вільяма Шекспіра і розмістивши його
История любви
Ты увидишь меня, Улыбнёшься игриво. И ценя каждый день Проживаешь красиво. На улыбку смотрю И от счастья безумный Для тебя я пою, В голове ветер
Я непомітно цим життям пробрів
Сегодня с самого утра рыдает высь. Макарович, зачем тебе молчанье? Без слова твоего скудна и жизнь, И смерть без слова – разочарованье. По облакам уходишь