Гроздья акации белой душистые

Прем’єра романсу “Гроздья акации…” українською мовою

ЕКСКУРС щодо створення перекладу… Із середини травня у Києві зацвітають акації. Раніше їхні грони були тільки білі, а нині є також рожеві, можливо, й інші, якщо пошукати їх у Ботанічному саду. Селекція – то велика справа …

Побіля мойого будинку на вулиці Оноре Бальзака на Троєщині чимало і тих, й інших. Коли я проходжу в час їхнього цвітіння, то завше згадую романс «Целую ночь соловей нам насвистывал», більш відомий назвою «Гроздья акации белой душистые…» із відомого 3-х серійного телефільму «Дни Турбиных», знятого (1976 р., на замовлення Держтелерадіо СРСР, автор сценарію і режисер-постановник Володимир Басов) за однойменною п’єсою киянина Михайла Булгакова (авторський виклад для театру роману «Белая гвардия», що був заборонений), який співає офіцерська родина …  Побіля мойого будинку на вулиці Оноре Бальзака на Троєщині чимало і тих, й інших. Коли я проходжу в час їхнього цвітіння, то завше згадую романс «Целую ночь соловей нам насвистывал», більш відомий назвою «Гроздья акации белой душистые…» із відомого 3-х серійного телефільму «Дни Турбиных», знятого (1976 р., на замовлення Держтелерадіо СРСР, автор сценарію і режисер-постановник Володимир Басов) за однойменною п’єсою киянина Михайла Булгакова (авторський виклад для театру роману «Белая гвардия», що був заборонений), який співає офіцерська родина…

У мені теж зринає ця чудова мелодія і  я про себе наспівую добре відомі рядки:

Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума
.

Дни ТурбиныхПісню створили для фільму відомі таланти. Текст написав  Михайло Матусовський (1915-1990), а музику – Веніамін Баснер (1924-1996).

Але весни 2017 року в мене появлявся переклад, що спробував я зробити. Спершу приспіву. З деяких власних поезій у мене були вже авторизовані переклади: з української мови на російську і з російської – на українську. Їх опубліковано на великих літературних порталах… (Знайомтесь на: https://poembook.ru/id80554  https://www.stihi.ru/login/page.html?list http://www.poetryclub.com.ua/usrpoemsadm.php) та у Фейсбуці зІ схвальними відгуками…

… Під час навчання на факультеті журналістики в Київському держуніверситеті ім. Т.Г. Шевченка у нас був спецкурс «Теорія і практика перекаду» (1978 р.), але було дуже мало занять за семестр. Трохи вивчаючи тоді переклад, мені стало зрозуміло: талант автора оригіналу має рівнятися таланту перекладача. Але потім виявилося, що це не зовсім і не завжди так. Наприклад: Олександр Пушкін – видатний поет, він мислив образними римами; Максим Рильський – талановитий поет, але видатніший як перекладач. Згадаймо хоча б його блискучий переклад українською мовою «Евгения Онегина». Коли я спілкувався з його онуком, теж Максимом Рильським (але Георгійовичем), то він мені розповів (квітень 2017 р.), що дідусь робив підрядковий (я б назвав лексично-семантичний) переклад. А тоді вже опоетизовував строфи/твір…

Як на мене, то у перекладі найважливіше – це дотримуватися духу, смислу, змісту, римування та ритмомелодики твору, до чого  й були спрямовані мої намагання. Подаю оригінал і свій переклад:

Целую ночь соловей нам насвистывал.             Ніченьку всю соловей нам виспівував
Город молчал и молчали дома.                           Місто мовчало й мовчали дома.
Белой акации гроздья душистые                        Грони духмяні акації білої
Ночь напролет нас сводили с ума.                      Ніч безупину нас брали з ума.
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума
Сад весь умыт был весенними ливнями.             Сад був весь вмитий весняними зливами.
В темных оврагах стояла вода.                             Темні яри опинились в воді.
Боже, какими мы были наивными?                       Боже, якими були ми наївними?
Как же мы молоды были тогда.                            Як молодими були ми тоді!
Годы промчались, седыми нас делая.                  Роки минулись, зробивши нас сивими.
Где чистота этих веток живых?                            Де чистота отих гілок живих?
Только зима да метель эта белая,                        Лише зима заметілями білими
Напоминают сегодня о них.                                  нам нагадає сьогодні про них.
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них
В час когда ветер бушует неистовый                 В час, коли вітер бушує завіями,
С новою силою чувствую я                                  Як і колись, відчуваю знов я:
Белой акации гроздья душистые                        Грони духмяні акації білої
Невозвратимы как юность моя.                           є незворотні, мов юність моя.
Белой акации гроздья душистые
Неповторимы, как юность моя.

А потім сталося цікава дивина. 9 червня ц.р. я брав участь у фіналі дитячо-юнацького фестивалю «Духовні джерела» та презентації книги Валерія Степаняна-Григоренко «Жизнь между кадрами» (К., 2017 р.) в «Шоколадному будинку», що на Печерському масиві. Тут була чудова концертна програма.

Під час фуршету я зачитував ці та інші рядки багатьом учасникам і всі схвалювали.

Грони акації білі духмянії
є неповторні, як юність моя.
– Чудово! – сказали вони разом уголос…

Подобалися ці рядки і президентові Української академії оригінальних ідей, меценатові Іванові Шуляку, знаменитій актрисі Тетяні Яценко (виконавцеві ролі Проні Прокопівни у фільмі мойого пращура (по матінці Антонині Сиволап і бабусі Орині Старицькій) Михайла Старицького «За двома зайцями» (режисер Віктор Іванов, 1961 р., Київська кіностудія ім.О.Довженка), художниці ікон Наталії Насибуліній із Харкова, молодому київському прозаїку і актрисі Марі Гербер. А письменник, головний редактор видавництва «Дніпро» Володимир Барна навіть вигукнув: «Геніально!» Потім удома вночі та вранці я спробував перекласти знаменитий романс … (Читайте зроблений переклад уже вище та наприкінці матеріалу).

Отже, пропоную як інтерпретовано-оранжувальний варіант для гендерного або сольного співу:

Целую ночь соловей нам насвистывал.
Город молчал и молчали дома
.
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума.

Сад був весь вмитий весняними зливами.
Темні яри опинились в воді.
Боже, якими були ми наївними?
Як молодими були ми тоді!

Годы промчались седыми нас делая,
Где чистота этих веток живых.
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них.

В час, коли вітер бушує завією,
Як і колись, відчуваю знов я:
Грони духмяні акації білої
є неповторні, мов юність моя.

Белой акации гроздья душистые
Невозвратимы
, как юность моя

Грони духмяні акації білої
є неповторні, мов юність моя.

АБО Ж: Романс із телесеріалу “Дні Турбіних” “Грони акації…” /”Гроздья акации…” Слова Михайла Матусовського (1915-1990), музика – Веніаміна Баснера (1924-1996).

Переклад з російської на українську мову Валентина Бугрима

Ніченьку всю соловей нам виспівував.
Місто мовчало й дрімали дома.
Грони духмяні акації білої
Ніч безупину нас брали з ума.

 Грони духмяні акації білої
Ніч безупину нас брали з ума.

Сад був весь вмитий весняними зливами.
Темні яри опинились в воді.
Боже, якими були ми наївними?
Як молодими були ми тоді!

Боже, якими були ми наївними?
Як молодими були ми тоді!

Роки минулись, зробивши нас сивими.
Де чистота отих гілок живих?
Лише зима заметілями білими
Нам нагадає сьогодні про них.

Лише зима заметілями білими
Нам нагадає сьогодні про них.

В час, коли вітер бушує завіями,
Як і колись, відчуваю знов я:
Грони духмяні акації білої
є незворотні, мов юність моя.

Грони духмяні акації білої
є незворотні, мов юність моя …

З пошаною, академік Валентин В.БУГРИМ, письменник, автор перекладу. м.Київ, травень 2017 р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *