Осінній роман Листки останні майорять. Стрічає гай мене повчанням. Красуне осене моя, Я так люблю тебе печально. Не плач, не гасни, не журись, Що вітер
Автор: Admin
МОГИЛА НЕВІДОМОГО СОЛДАТА
МОГИЛА НЕВІДОМОГО СОЛДАТА На далекій Сумщині моїй – Могила Невідомого солдата. Пройшло з тих пір чимало літ, А ти ще й досі держиш автомата. Вже
Танчик Петро Дмитрович
Уродженець Київської області. Знахар – народний целітель, психотерапевт, 1950 року народження. Поезією цікавиться з юних років. Перемагать демонічні сили, знімати порчі і зцілювати людей від
Моя українська земля
Поезіє моя Як на поля засохлі тепла злива, Як вітер-холодок у літню спекоту, Як пташці у політ надійні крила, Ковток води на жнивному лану, Скупа
Рідна хата
Рідна хата Рідна хата – колиска родини, Діду й татові мила була, Під причілком щороку калина Білим цвітом весною цвіла. А по осені кетяги стиглі
Чи винен жайворонок
Чи винен жайворонок Чи винен жайворонок в тім, Що маю душу, вкриту болем? Чи здатен його срібний дзвін Із мене вивернути втому? Чи здатен він
З думою про життя
Висота душі Відведений нам вік ми ділим на літа, Йдемо по них, як по щаблях драбини, Щоденні помисли, постійна суєта Не всім шляхи встеляють до
Заблукала доля
Перехрестя Пересіклися радощі й жалі Із тих хвилин, коли зустрілись вперше. Не знала я, що долі є і злі Й знущаються з людини так уперто.
ВСЕ «ЗА» И «ПРОТИВ» ВЗВЕСИВ РАЗОМ
РАЗУМ И ТЕЛО Встретились Разум и Тело. Он не хотел, Оно хотело. Встретились Тело и Разум, И всё изменилось сразу. Два Разума встретились – гром
ВО МНОГОМ ВРЕМЯ ИМЕННО ТАКОЕ
Я ВСЕГДА БЫЛ ТАКОЙ Леонову Вячеславу Николаевичу Развязали мне руки и дали мне хлыст, Чтобы я отхлестал, отхлестался. Я всегда ненавидел чужие углы, Потому-то нигде
ПУСКАЙ, Я ВЫПИТА ДРУГИМ
РАЙСКИЕ ЯБЛОКИ Я о тебе, мой милый, не думать не могу. Рассыплюсь райским яблоком на белом, на снегу. Райские яблоки – печаль моя и боль.
НЕ МОЯ ВОЛЯ, ТВОЯ ДА БУДЕТ
НЕ МОЯ ВОЛЯ, ТВОЯ ДА БУДЕТ Когда нам кажется, что мы готовы на любую жертву, но кроме той, которая нужна Ему*, Мы всеми силами души