Житло, а присмак – одинарні…
Є телевізор, меблі гарні,
співкамерники із книгарні
навперебій мовчать. Лице
безсоння у прищах пігулок,
м’яка терплячість палітурок –
мов рішення книжкових гуру
мене вважати не взірцем,
а прототипом персонажів.
…Все так спліталось, що й не скажеш,
із ким , чого? Запівніч в’яжеш
в єдине час, сюжет і шрифт,
любов, самотність, втрати, війни,
і сонце, і сльозу на віях.
Та те, що залишилось в мріях,
підносить , як висотний ліфт!
Відлюдництво – гуманний вишкіл
тим, хто життю радів з надлишком,
хто «Пісню про рушник» Малишка
не раз сльозами переправ…
…На неминучість , неміч тиху,
на три вікна – єдиний вихід…
…А «декабрист» цвіте, мов лихо
з невтятим коренем добра.
14.01.2024