По попелищу почуттів.
З уламків серця
не складеш любов.
По попелищу почуттів
іду на Каяття.
Може, розп’ята буду
на Хресті,
і грішну кров
Віддам у Пекло?.. Ні! До забуття
молитимусь…
Та прощення не буде.
Я не свята. Я грішна.
Та, пробач,
Любов не продавала як Іуда.
Залишитись?
Скоритися тобі?
Ні! Краще в Пеклі
на вогні згоріти!
Свій хрест до смерті
буду нести на собі,
Якщо тобі в тягар
мене любити!
***
О, буйний вітре!
І знову біль, пекучий біль в очах,
І сльози нагортаються на вії.
Я, мабуть, загубилася в ночах,
І денне світло вже не в силах
темряву розвіять.
Вона прийшла сама, ніхто її не звав,
не кликав,
І в безодні ночі забрала все:
Й думки, і сни, і ,навіть, те,
Що мені вітер напророчив.
О, буйний вітре, ти її розвій,
І віднеси у самі дальні далі.
Мені-ж-бо вже не справитись самій,
Хоч як би трепетно її я не благала.
О, буйний вітре, ти її розвій
По закутках далеких, по дорозі.
А, якщо ні, то хоч у вирії моїх мрій
Скуй ланцюгом і зачини в острозі!