Навдивовижу красива, як святкові рушники, природа України. Не є винятком і цей чарівний куточок, що прослався побіля Калинівського ставка. Прямо перед зором постає гора, заслана шовковистим, різнобарвним килимом. Праворуч – височіє ще одна. Аж ген на самий белебень видралися берізки і, ніби дівчата в білих сорочках, кучкуються, вирегочують-сміються.
А кремезні ясени, вгледівши молодих красунь, за ними погналися, але, напевно, не вистачило сил, захекались, відстали, то й ближче до води в гурт збилися. Від ставка віє зачаровуючою прохолодою, повітря аж п’янить голову запахом чебрецю, м’яти, звіробою. Дивишся на цю красу – не надивишся, дихаєш цілющим трунком – не надихаєшся.
Саме в цьому казковому місці зібрався культурний «бомонд» з міста Ромни на презентацію книги самобутнього поета Віктор Клейніха. Чоловіки зайнялися господарською частиною: розпалюють вогнище, готують приправу до юшки, жінки заходилися біля «оперативної» закуски: ріжуть хліб, накладають бутерброди. Але обід потім, нині всі перебувають у творчому пориві.
На природі не тільки талановито пишеться, а й добре читаються поетичні твори. Слово надається винуватцю урочистостей Віктору Клейніху. Він коротенько розповів свою біографію, повідав, як прилучився до красного письменства. Уже назва книги («По холсту жизни») підкреслює, що в ній представлено твори про непрості життєві перипетії (радощі, біди, суперечності), які не обминають нас на життєвих перехрестях. А потім почитав свої вірші. Вони прозорі, легкі, емоційно насичені. Чільне місце в книзі займає інтимна лірика, це підтверджують і назви віршів: «Шаг к любви», «Порыв любви», «Кто я без Вас», «Женщине», «Неповторимой будь». Вистраждано, з деяким пафосом він заявляє: «Я люблю как никто, я люблю и не каюсь, и пусть мою честь украшает «тавро» («Я люблю»).
Кохання, як стверджує автор, буває глибоке, багатогранне, а інколи й поверхове, зрадливе, за яким не потрібно шкодувати. Однак є Любов з великої літери. Це – до Всевишнього, Ісуса Христа. Адже Бог так полюбив світ, що віддав сина на муки та страждання за наші грішні діяння. Той, хто прожив чималий шмат життя, може пригадати, як відверталися від нього друзі, рідні, дружини, чоловіки, діти. І в час нелегких випробувань саме Бог приходив на допомогу. Символічно, правдиво звучать слова із вірша «Все в мире начинается с любви»:
Все в мире начинается с любви,
От рук добра, участия и веры,
От пролитой Христом за нас крови.
Жаль, поздно мы ему открыли двери.
Особливо ж палким, животрепетним є кохання до одної, тієї, що вибрало серце. Я думаю, кожна дружина заясніла б на обличчі, коли б прочитала звернені до неї ось такі рядки:
… За окном снова дождь, спешит осень,
По воде ветер гонит листок.
Обниму я тебя завтра в восемь,
Мой ты Аленький, редкий цветок.
(«Аленький цветок»)
Є у віршах Віктора Клейніха і етюди про природу. Та як їм не бути, якщо самобутній поет – завзятий мисливець. Вздовж і впоперек сходив він луками та лісами не лише Роменський район, а й сусідній. І частенько повертався із справжніми трофеями. І коли доводиться вибирати із трьох покликань, то автор становиться на роздоріжжі:
Стихи, охота и жена.
Что может быть еще дороже?
Возьму я третье – ты нужна,
Без первых двух не жить мне тоже.
(«Трое»)
У дружньому товаристві, де зібрався такий люд, що за словом в кишеню не полізе, панували веселий, добрий настрій, творча атмосфера. Іван Овчаренко прочитав вірш, присвячений творчості Віктора Клейніха. Власні вірші виголосила Валентина Донецька. І позитивні, і критичні відгуки на поезію свого колеги по перу прозвучали з уст Анатолія Холявка, Віктора Стрельченка. Разочок пісень подарували співаки Любов Усова та Олександр Триус.
Любителі красного письменництва збиралися купками, розповідали один одному житейські історії, ділилися планами на майбутнє в своїй творчості.
А нові вірші, прозові твори обов’язково будуть. Бо ж сама чарівна природа, чисте, світле спілкування людей, об’єднаних поетичною аурою і надихнуть роменських літераторів, об’єднаних навколо журналу «Ромен», на нові творчі здобутки, незвідані донині злети.