Я багато що не знаю, а що знаю – те й моє.
Руки в небо простягаю, в них я силу відчуваю,
Наче крила в мене є.
Я злечу над своїм містом і полину у поля
Де життя пульсує з містом і красується намистом,
Й диха ласкою земля .
Там у синіх горах – вітер, у прозорих хвилях – сонце,
На зелених луках – квіти, наче чепурненькі діти
У веселому віконці.
Там пахуче, зріле жито, там шовкові, м’які трави.
Гомонять щиро птахами, наче Божими піснями,
Прохолоднії діброви.
Я багато що не бачив, а що бачив – те й моє.
Я себе за все пробачив і забув усі невдачі,
Бо й для мене милість є.
Божа сила дає крила, це від відчаю ключі.
Віра – напина вітрила, а штурвал – взяла надія,
Любов – світить у ночі.
