Старий Ромен, зажурений Тарас…
Сула тече в Дніпровії обійми.
Моя Роменщино! Мій любий серцю край!
Хмільних каштанів цвіте білопінний!
Кругом поля, Роменщино, твої,
Зрання де жайвір б’є піснями в груди,
І де ночами плачуть солов’ї,
Й про хліб насущний дбають твої люди.
Волошки тихо бродять у житах,
Зібравши зорі у свої долоні,
І листям з пліч осиплються літа.
Бажання жити стукає у скроні.
А захід сонця? Божа благодать!
Від трудодня душа відпочиває,
Коли ледь видна займеться зоря
Й в пшеницю сонце, як на трон, сідає.
Мій славний край талантів, трударів,
Іздавна ти уквітчаний піснями
В садах вишневих, в благородстві діл.
Тобі моя хвала і шана!