Надія Полуян-Внукова. Пам'ятник Кобзарю в Ромнах.

СЛАВНОМУ ЮВІЛЯРУ – МІСТУ РОМЕН

РОМЕНСЬКИ КАШТАНИ
Я мандрував по світу скрізь
І відривався від оселі.
Шкода Ромен було до сліз –
Додому рвавсь у край веселий.

Роменські каштани приснились мені,
Зелені, чарівні, квітчасті.
Гітари дзвінкої пісні голосні
Мене пронизали там навстіж.

Чи воював я на війні,
Чи будував дорогу БАМу,
Ромни! Ви снилися мені,
І снилась моя ненька- мама.

Каштани приснились мені восени,
Каштани й плоди вже дозрілі.
І згадую вас я щоденно, Ромни,
Чи в праці то, чи на дозвіллі.

Час швидко іде, час біжить.
Вже скоро додому прилину.
Як хочеться зустрічі місце
Приблизити хоч на годину.

Роменські каштани приснились в снігу,
Засипані із головою.
Мороз-дід розпаривсь, зігрівсь на бігу,
Снігурку веде за собою.

СЛАВНОМУ ЮВІЛЯРУ – МІСТУ РОМЕН
(Із нагоди 1100- річчя)

Вчені довели, що наше славне місто сивочоле
Більше десяти сторіч з’явилося на білий світ.
Все воно пізнало: війни, поневолення. Із болем
Крізь віки прорвався, вижив легендарний Ромен-цвіт.

Був під гнітом феодалів із Литви і Польщі шляхти.
Грабували, руйнували і палили все до тла.
Вмившись кров’ю, він підводився з руїн, своїм йшов шляхом
Правда жорстока, героїчна і кривава та була.

Наш Ромен сучасний – красень всім відомий, величавий,
В нім – каштанові алеї і рясні фруктові в нім сади,
Вулиці, бульвари, парк. Найкращі у Ромні дівчата.
Тут колись по місту древньому Шевченко наш ходив.

Йде до тисячоріччя семимильними кроками
Крізь життєві бурі і незгоди сивий наш Ромен.
Місто древнє ожило, розквітло барвами-квітками,
Місто, слава про яке завжди гримить з давніх-давен.

СЛАВЛЮ Я МІСТО
Мужнє, минуле далеке
Мчалось у вир, мов лелека.
Мчалось у вир, мов лелека.
Славлю я місто!

В роки війни сатанинські
З кров’ю змішалося листя.
В прах розмели враже військо.
Славлю я місто!

Місто з руїн встало швидко,
Відблиском сонця- намиста.
Працю роменців скрізь видно.
Славлю я місто!

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *