(1943 – 2004)
Народився 30 березня 1943 року в місті Ромни. Художник-реставратор. Депутат Роменської міської ради трьох скликань. Помер 29 травня 2004 року в рідному місті. У його житті все з великої букви. У кожній іпостасі Олексій Северин віддавав себе до останку, усвідомлюючи, що в житті не буває жорновиків. Світло його душі таке багате і щире, що його сяйво зігріватиме довго. Ще живі його думки і фрази і вбачається постать на дорогих серцю вулицях.
З Олексієм Северином найближче я зійшовся перед його трагічним кінцем. У нас з’явилися спільні інтереси щодо оформлення робіт. Ми разом ходили по місту до одних чи інших знайомих з питань замовлення рамок і підрамників. Багато розмовляли, і погляди наші щодо творчості або політики співпадали майже з усіх питань.
Якось на одному із художніх вечорів у музичній школі я з гумором розповів про неприємність в нашому будинку, з якою зіткнулися мешканці. Олексій Олександрович зразу ж мене детально про все розпитав і через декілька днів наше питання озвучив на черговій сесії міської ради. Миттєво питання зрушило з місця. Цей факт наочно засвідчує те, наскільки він переймався людськими проблемами.
У переддень того трагічного дня я їхав до Києва, а Олексій Олександрович приніс на автовокзал передачу.
Ми розговорилися про етюди, картини, Андріївський узвіз. Також домовились восени поїхати в Крим на етюди. А через день зустрілися в Києві на Андріївському узвозі. Туди він їздив кожного разу на великі свята: дивився на роботи, закупляв матеріали, спілкувався з митцями.
На все життя я запам’ятаю його останні слова. Він промовив: “Сьогодні йшов зранку і якось раптово помітив, що зелена свіжа трава так піднялася, а в мене ж є задум написати пейзаж зі свіжою весняною травою. В цю мить в його голосі і обличчі я помітив смуток, що він не встигає здійснити всі свої творчі плани. Із-за різних життєвих обставин в нього на це не вистачало часу.
І все ж він багато зробив у житті. Що ж стосується його художніх здобутків – вони цікаві, довершені і ще, напевне, не до кінця оцінені сучасниками.
Де б у Ромнах я не писав етюди – завжди до мене підходять люди і починають розповідати, що на цьому місці малював художник з борідкою (це ті, хто не міг назвати його прізвища), і в мене завжди складалося таке враження, що я десь прямую по його сліду, що тут залишилося тепло його душі.
Звичайно, багатьох з тих краєвидів, які писав Северин, вже немає, вони живуть тільки в його картинах, а пам’ять про нього живе в його роботах і наших серцях і вічно житиме в серцях наших нащадків.
С. Півторак, художник
***
Северину Лёше
Ты – сын Земли, когда-то гордый,
По жизни нёс свой тяжкий крест.
Всегда отзывчивый и добрый –
Был указующий нам перст.
Не слышен звон бокалов полных,
Весна поёт тебе псалмы…
Твой образ видим в травах вольных,
На гребне пенистой волны.
Поэт – с мольбертом и палитрой,
И гражданин, и депутат,
Ты – среди нас, не только в титрах…
Не надо нам иных наград…
Твои картины – словно дети!..
Несут всем радость и покой.
Душа твоя в них ярко светит,
А значит, ты для нас – живой!!!
Виктор Клейних