Сублімація…Втеча
Від закону буття,
Перемога стареча
З присмаком каяття.
З відголоском зрадливим:
Це чуже, це не наше…
Бути надто сміливим –
Дурня страдницька чаша.
Вчись долати бажання –
Неабияке вміння.
Бо колись за кохання
Побивали камінням.
На хресті розпинали,
Та і зараз те саме,
Щоби не забували,
Вміли бути рабами.
Пульс натхнення земного
Хоче, прагне і буде,
Та гляди, щоби того
Не помітили люди…
Тобі боляче – можеш
Знов почати палити,
Чи, якщо допоможе,
Дзвінко посуд побити,
Або торта купити
Із горіховим кремом,
Бо за це порадіти
Також можна окремо.
Як не в змозі кохати,
Рвати душу на шмаття –
Пробуй вірші писати.
То є чемне заняття.
Сублімуйся, мій друже, –
Неабияке вміння.
Щоб не вийняли душу,
Не забили камінням.
Перемога стареча,
Шкутильгаве здолання.
Сублімація – втеча
Від живого кохання
* * *
Когда угаснет в твоих жилах жизни ток,
Забудь про всё и ничего не бойся.
Пускай не верится, но следующий виток
Он будет твой. Умри и успокойся.
Знай, ты – зерно. Ты всё в себе скопил,
Ты был не зря, ты – приумножил семя.
Ты уповал, ты верил, ты – любил,
Ты – кредитор, а твой ответчик время.