Пам'ятай Заповіт!

РОЗДУМИ БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА КОБЗАРЮ

РОЗДУМИ БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА КОБЗАРЮ

Шевченко – український геній,
Художник справжній і поет,
Увіковічений в Ромені
Його могутній силует.

Ідуть до пам’ятника люди
Віддати шану Кобзарю,
Схиливши голову на груди,
Він думу думає свою :

“І мене в сім’ї єдиній,
В сім’ї вольній , новій
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.”

Не забули, споминають
І в будні, і в свята,
Ще й пророком називають
Бідні і багаті.

Бідні – то це зрозуміло,
А чому багаті?
Яке їм до нього діло
Клятим супостатам?

Колись вони закривали
Його в каземати,
Тепер руки повмивали,
Кличуть своїм братом.

Побратались із брехнею,
Бідних оббирають,
А Шевченком, як бронею,
Ницість прикривають.

І народ на те ведеться,
Хоч і правду знає.
І нема цьому , здається,
Ні кінця, ні краю.

ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Український народе, чи ти знову заснув?
Ти ж недавно проснувся,
ти ж повітря ковтнув
На всі груди, крилато,
аж дихання забило,
Свіже, чисте, цілюще –
ворогів аж знобило!
Ти ж горби всі розправив,
що на спині росли.
Дивувався весь світ :
українці – орли!
Вони прагнуть простору,
у них цілі ясні !
І було так приємно і так гордо мені!

Юрби волю ковтали,
що аж в грудях пекло,
Сколихнулись міста всі і забуте село.
Перемогу держали в волелюбних руках,
Побороли в собі одним подихом страх.
Що ж нас всіх зупинило?
Та невже всьому крах?!

Український народе!
Гей, скоріш схаменись!
Не впадай у дрімоту,
зруш наругу, проснись!
Тебе знову зомбують,
ти ж піднявся з колін,
Тебе знову штовхають
на ганебний поклін ,
Знов викручують руки,
аж суглоби хрустять!
Піднімайся , народе! Можеш
волю проспать!

БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА КАЛНИШЕВСЬКОМУ

Поруч із тобою символи Вкраїни:
Кучерява мальва й два кущі калини,
І бузок до тебе простягає віття.
Ти взірцем для нас є друге вже століття
Мужності стальної, непокори долі,
Прагнення жагучого до свободи й волі.
В мішку кам’яному вижив – не скорився,
Бо ти українцем справжнім народився.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *