Осінні тумани… Густі й непрозорі…
Лягають на землю, зникають в імлі.
І світять у небі натомлені зорі,
Та не дістається їх промінь землі.
.
Осінні тумани висять у повітрі
І падають росами на спориші…
Люблю цю погоду осінню, без вітру,
Та щемно на серці і вогко в душі.
.
Пірнаю в обійми осінніх туманів,
Навпомацки йду у осінні літа.
Долаю свій шлях. Накопичення планів
В уяві моїй кожен день вироста.
.
Осінні тумани приходять не вперше
І хмари згущаються вже над чолом…
Стрімкий падолист свою справу завершить –
І осінь мене знов обгорне крилом.
