Любовь – это святость. Любовь никогда не терпит предательства, лжи, а ни зла. Измены не видит в любимых глазах. Любовь – это счастье в невинных
Прихід любові
Прихід любові вже відчутніший і теплий, З’явилась пролісків плантація рясна. Весна здіймає вгору за здоров’я келих, Прокинься, друже, ти засидівся у снах! Занадто довго, випив
Женщина несёт в себе начало…
Ну и что, что новые морщинки?!.. Женщина красивая всегда! Благородством светятся сединки, Мудрость воплощается в года. . И очарование улыбки, Тонкий, нежный аромат духов… А
Стрітення. Чекаю…
Я жду. Прийдеш? Крильми обхопиш стан мій – сад? – Я відігріюсь. Я заквітну знов любов’ю, І кожне листячко прошелестить тобою. Ти прийдеш?.. Перезимували я
Пусть никогда не уходит любовь
Зрелая женщина хочет внимания, Ласки, тепла, доброты, нежных слов… Сердце томится её в ожидании, С тёплой надеждой и верой в любовь. . Сколько ещё нежных
А час летить…
Останній день зими, Бурульки ще грають кришталем. Та вже відчутний лет весни, Із кожним подихом і кожним днем. А я, на подив, у думках, На
Я так тебя люблю…
Мне никогда не быть в твоих объятиях. И никогда не быть твоей женой. Проснувшись рано утром на рассвете Не проронить: ” Приветик, милый мой”. Не
Роменщина – козацький край
РОМЕНЩИНА – ЗДАВЕН КОЗАЦЬКИЙ КРАЙ! У містечках і місті на Роменщині були козацькі сотні: Роменська козацька сотня, Глинська козацька сотня, Константинівська козацька сотня, Смілівська козацька
Чого чекає нестаріюча душа?
Чого чекає нестаріюча душа? Тепла, любові, ніжності, цілунків; Та ще ліричного красивого вірша, Сюрпризів долі і її дарунків. Тремтить в неспокої від холоду й образ,
Розвіявши зронений щем
Ти можеш на рівних триматися поруч з мовчанням, Єдина, хто може почути мій грім, що в душі бережу. Отрута пекельна, чаклунством підмішана в чари, Лишень
Цвяхи
Бретналі, ґонталі, дахналі… Ґанджовиті, хоч прізвища – цвяші. Нас у долю своєї землі забивають довбешкою фальші. Невситима в’язка мілина, поглинаюча самості міти, де розплескують голови