Ти – єдина (О.А. Деревській) До тебе, мамо, звідусіль привіти Летять з вітрами кожної пори. Гойдають верби над Сулою віти, Зорять з небес твої рідненькі
Невідомий солдат
Пожовкле листя стелиться до ніг, і осінь в душу стукає грозою, Вернись, солдате, знову на поріг, стекла вже свічка згірклою сльозою… Громи із неба струшують
ПРОСТИТЕ, МАДАМ
По снегу следы уходили от дома. Они уносили с собою любовь. Простите, мадам, мы едва лишь знакомы, Но вы разбудили дремавшую кровь. Мадам, я не
КАК ТРУДЕН, МНОЮ ИЗБРАН ПУТЬ
И ЗАДАЧА УЖЕ НЕ ЗАДАЧА Старшему мичману Попову Валерию Степановичу Я смотрю из окна на дорогу пустую. Я жизнь вопрошаю свою холостую, Прошло ли всё
НЕ ОТДАВАЙТЕ ПРЕСТАРЕЛЫХ МАТЕРЕЙ В ЧУЖИЕ РУКИ
БРАТУ Донецькому Олексію Георгійовичу (Притча-побажання) І Послухай, брате, що тобі скажу: Бог виліпив із глини чоловіка. Та глини залишилася частина невелика. – Що хочеш, чоловіче?
По полотну жизни
( Рецензія на збірку поезій «По холсту жизни» Віктора Клейніха). Коли людина щось майструє, малює чи складає перший вірш у своєму житті, вона старається, щоб