Пахне призьба Пахне призьба свіжою глиною, З бовдура дим ковиля, Мама ідуть з диво-жоржиною, Літо знімає бриля. Сяє сонце, ні хмарки, ні вітру. Боже, яка
Я пишу о любви!
(Романс) Я пишу о любви, о чувствах не знающих меры, О фибрах души в беспредельном горниле Вселенной. Что стоит любовь? Без Надежды и даже без
Ты слышишь?
(Романс) Я хочу тебя видеть счастливой! Ты слышишь? Боже, силы мне дай, огради, не взыщи. Я люблю все в тебе – и когда рядом дышишь
Зачем любить? Зачем страдать?
Зачем любить? Зачем страдать? Слезами душу мне терзать? Скажи «прощай» – и я уйду. Скажи «прости» – и я прощу. Скажи «вернись» – и я
Купальське
Купальське Я до тебе, коханий, прийду На світанку купальської ночі, А тоді, у зорі на виду, Причарую, поглянувши в очі. Ти забудеш про всіх і
Чоловікам
Чоловікам Шануйте жінку – і не тільки в свято, Цілунком доторкніться до руки. Слова ласкаві говорити варто, Сльоза щоб не котилась зі щоки. Шануйте жінку,