Академік Валентин В.БУГРИМ, доктор філософії, історик, письменник, шевченкознавець, генерал-хорунжий Українського козацтва
До 100-річчя РОМЕНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
18 травня – Всесвітній день музеїв
Музей – то скáрбниця внікальна,
архівами є шедевральна,
які минувшину хранять,
щоб з часом всю нам розказать, –
ту історичну нашу правду
і людям дать усім пораду. В.Б.
…У Хмелові, в одній із кімнат Будинку культури, організовано до відкриття у селі пам’ятника командарму І.Ф.Федьку в 1967 р. його ж кімнату-музей. Знаючи моє захоплення історією, – мене, учня 7 класу, й поставили екскурсоводом. Узяв дві книжечки про земляка, прочитав дещо. Та, головне, – вивчив наявну малу кількість експонатів. По них, фактично, і проводив перші екскурсії. Учасник відкриття пам’ятника, хтось із нащадків командарма, відвідуючи наш експротом організований музей з усією поважною делегацією, подарував мені навіть свою книжку з дарчим підписом… Отак, можна сказати, почалася моя дружба і співробітництво з м у з е є м як такою інституцією.
Щороку 18 травня відзначається Міжнародний день музеїв, починаючи з 1977 р., в який у деяких країнах проводиться, зокрема й в Україні навіть як ”Ніч музеїв”…
Сучасний музей (хоча й від дав.-грец. τὸ Μουσεῖον – «дім Муз») – історико-краєзнавчий, культурно-освітній та науково-дослідний заклад, призначений для збереження, вивчення і використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.
За своїм профілем музеї можна розподілити на антропологічні, біологічні, ботанічні, геологічні, зоологічні, мінералогічні, палеонтологічні (природнича група); археологічні, загальноісторичні, військово-історичні, етнографічні, історико-побутові, історії релігії, (історична група); образотворчі, декоративно-прикладні, архітектурні народного, сучасного мистецтва (мистецька група), літератури, видатних діячів культури (художньо-літературна група); кінематографічні, театральні, преси; телебачення і радіо (медійна група), (інші). Ясна річ, що найбільш поширеними є об’єднані музеї, наприклад: Національний історико-культурний заповідник «Качані́вка» або
Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, багато інших.
Освітня, культурна, науково-дослідна, інформаційна, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам’яткоохоронна, комплектування музейних зібрань є головними у діяльності Роменського історико-краєзнавчого музею. На запит науковців я також у 2009 р. поповнив його фонди своїми книгами та деякими матеріалами.
Ясна річ, ще з шкільних років я бував у відомому нашому музеї. Це було те місце, де можна дізнатися про унікально-давні скіфські кургани, городища Роменщини, побачити багато давніх речей наших пращурів, гідроботанічні місцини. А яка колекція музичних інструментів!?
Нове співробітництво з музеєем було у мої студентські роки і в подальшій життєдіяльності. Звісно, познайомився тут з великим ентузіастом-музейником, істориком за фахом Григорієм Дубравою. Він за своє життя найбільше дослідив знаменних подій, пам’яток, видатних особистостей Роменщии.
Яка б не була знаменна подія у Ромнах, її учасники обов’яково відвідають музей. Пригадую, як на 90-річчя спорудження першого у світі монументального пам’ятника Т.Г.Шевченку я приїхав із Києва у складі делегації Роменського земляцтва. Та, головне, мені вдалося вперше привезти у наш край праонуку Великого Кобзаря по сестрі Катерині Людмилу Красицьку, голову Правління Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т.Шевченка, який ми заснували разом ще у 1991 році. Вона вперше побачила на власні очі пам’ятник, побувала і виступила у музеї, дуже була вражена наявними експонатами, особливо торбаном свого прапрапрадіда! Виступаючи тоді також у музеї, я більше говорив про сучасне прилучення до нашого національного генія і пророка, його творів, про заснування та діяльність фонду.
Знаменна зустріч у музеї відбулася також 26 жовтня 2020 року, в день 100-ліття першому пам’ятнику Т.Г.Шевченку. У виступальному слові мовив: ”Бути у Роменському музеї, у ці ювілейно-пам’ятникові дні – це ще раз пригадати славну і драматичну історію першого монументального увіковічення Великого Кобзаря. Зала, у якій ми зараз знаходимося, присвячена Тарасові Григоровичу Шевченку.Тут є відомі експонати, які тримав у свої руках сам Великий Кобзар! Добре, що є й експозиція Івана Петровича Кавалерідзе, скульптора першого монументального пам’ятника нашому геніальному поетові і художнику, академіку, мислителю,борцю за вільну Україну! На виставці “Велич духу”, яку розгорнуто в Роменському краєзнавчому музеї, назва має глибоку символіку! Дух можна розглядати фізично як потужний згусток енергії. Сьогодні, як ніколи, над нами витає Шевченків дух, Духовного батька української нації і Майдану! Нехай же його святість, патріотизм, геніальність пронизують кожного українця. Фонд Великого Кобзаря видає «Шевченківський краєзнавчий альманах» і декілька його останніх випусків я передаю музею.”
Звісно, що буваючи у Ромнах у різних справах, я часто не обминаю музей. Мене завжди привітно зустрічали його директор (тоді), а нині керівник Державного історико-культурного заповідника «Посулля» Володимир Панченко, працівники музею Наталія Момот, Оксана Голуб, Ніна Вихристюк, Наталія Нечитайло, Світлана Захарова, Олександр Іващенко.
У Законі України «Про музеї та музейну справу» (редакція 2018 р.), стаття 2, зазначено: Музейна справа уособлює національну музейну політику, музеєзнавство та музейну практику. Основними напрямами діяльності музеїв є науково-дослідна, культурно-освітня діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, виставкова, пам’яткоохоронна робота, а також діяльність, пов’язана з науковою атрибуцією, експертизою, класифікацією, державною реєстрацією та усіма видами оцінки предметів, які можуть бути визначеними як культурні цінності, з метою включення до Музейного фонду України.
Як літературознавця і дослідника творчості Великого Кобзаря, мене, звісно, цікавить зала «Т.Г.Шевченко і Роменщина». Тим більше, що поет і художник бував у наших краях і неодноразово їх згадував у своїх творах та листах. У залі зберігається понад 50 експонатів, пов’язпних із Великим Кобзарем. Так, в опублікованих – книжці «Тарас Шевченко і Роменський край», мультимедійних есеях «Варвара Рєпніна і Тарас Шевченко», «Пам’ятники Т.Г.Шевченку в Україні і у світі» мною використано для ілюстрації фоторепродукції торбану та різних картин саме із Шевченкової зали музею.
Вітаючи колектив Роменського історико-краєзнавчого музею із знаменним 100-річчям, вручаю йому свої нові книги «Іміджологія/Іміджмейкінг: Навчальний посібник.-К., 2013»; «Тарас Шевченко … на Майдані.-К., 2014»; «Євролюція.-К., 2014»; « І засурмив Третій Ангел. До 30-річчя Чорнобильської катастрофи.-К., 2016», інші та деякі раритети (Реєстр Роменської козацької сотні, 1732; 1756 рр., Реєстр Хмелівської козацької сотні, 1732 р.,) Реєстр Смілянської козацької сотні, 1732 р.,) …
Архіви слід усім вивчати,
щоби побільше край свій знати,
які уроки із них брати –
із чим – у майбуття рушати.
Щоб Ваша Кліо, рідна Муза, –
ніколи не була обуза.
Щоб фонди часто поповнялись
і людям завше відкривались…
А Вам, музейники, – Добра,
і многа-многії літа!!!
В.Б. Із “Присвяти роменським музейникам”
31 березня; 18 травня 2020 р. Київ-Ромни. Світлини автора та із суспільного надбання.