Не уявляється мені душа без тіла…
Напевне, це субстанція якась
незрима,
нечуттєва,
замертвіла,
безлика,
без облуд і без окрас.
Душа без тіла – без біди й любові?
Без мук в незрозумілій таїні?
Слизька?
Крихка?
Прозора?
Загадкова?
Не уявляється ніяк вона мені.
Душа без тіла –
замисел нетління…
Химера в чудернацькому ковші…
…Але буває більше сторопіння,
Коли зустрінеш тіло без душі.
НЕ ІДІТЬ ЗАВЧАСНО
Не ідіть завчасно з-за стола,
Де розмова з друзями гула,
Де іскрились елегантні вина,
Де інтим жіночого коліна
Під столом тривожив тілеса,
Де віршів божественна краса
Лоскотала душі і серця,
Де буяли жарти без кінця,
Де чарівні погляди жіночі
З хмелем западали вам ув очі,
Де хвалили вас за анекдота,
Дивлячись із захватом у рота,
Де жінки та друзі чарівні
З радістю співали вам пісні,
Де горілка річкою текла…
Не ідіть завчасно з-за стола!
Не кидайте друзів і жінок!
Бо, як лише зробите ЦЕЙ крок,
Ваші вірні друзі і жінки
Миттю перемиють вам кістки
І з наступним тостом за столом
Вас, відсутніх, вимажуть лайном!
СУМНА АНАТОМІЯ
Є анатомія сумна
У кишках, в головах і жилах:
І в геніях, і у дебілах
Приблизно порівну лайна…
***
Якби зненацька ми в липневий день
Зібрались та й поїхали на Сейм,
В присеймівські несамовиті луки,
Де шепіт трав,
де пташок дивні звуки,
Де аура незміряно п’янка,
Де друзі і божественна ріка,
Мов килимок із голубого сяйва.
…Там пляшечка була б зовсім не зайва…