23 жовтня виповнюється 135 років із дня народження археолога, музейника, краєзнавця Олександра Кузьмича Тахтая.
Народився в сім’ї службовця у м. Ромни. Навчався у Роменському реальному училищі. 1911 року вступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету, але через рік перевівся до Імператорського Петербурзького археологічного інституту. Одним із його викладачів був земляк Микола Макаренко.
Під час Першої світової війни служив у Полтавській переселенській організації Всеросійської земської спілки у годувально-перев’язочному загоні. Поселився Олександр у Полтаві, де спочатку став викладачем Полтавського музичного училища, потім бібліотекарем та інструктором губернського комітету охорони пам’яток мистецтва, старовини і природи. У 1922—1929 роках – співробітником полтавського музею. Олександр Кузьмич очолив археологічні дослідження на Полтавщині, досліджував пам’ятки палеоліту, відкрив поховання сарматської доби.
Вперше був арештований 1929 року, звинувачений разом з колегами-музейниками за участь у «Спілці визволення України». За відсутністю доказів, звільнений.
Далі продовжив свій шлях у музейній справі – працював завідувачем відділу археології Херсонського краєзнавчого музею, де впорядковував археологічний фонд. Там знову заарештований 1934 року, звинувачений у “українському буржуазному націоналізмі”. Після чотирьохмісячного слідства, звільнений. Другу світову війну родина Тахтаїв зустріла у Севастополі, де Олександр Кузьмич врятував цінні експонати давнього Херсонесу.
Втретє заарештований у повоєнний період. Йому інкримінували «співпрацю з окупантами» та «антирадянську діяльність». 11 листопада 1949 року засуджений на 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. У 1955 р. достроково звільнений із зняттям судимості. Останні роки життя працював на посаді археолога Донецького краєзнавчого музею, де підготував археологічну карту Донбасу.
Олександр Кузьмич підтримував зв’язки з Роменським краєзнавчим музеєм, товаришував із першим директором закладу Михайлом Семенчиком. Зберігся лист-привітання Тахтая з нагоди п’ятиріччя музею:
“До роменців-ювілярів.
Доброю пам’яттю земляків зворушений. Радіо з. нагоди вимовить прещирий жаль за те, що лицарювати музам доводиться не з ними, не на батьківщині.
Бажаю рости, красуватись… рідному “Домові муз” на користь Батьківщини, на пишання її синам, “усюди сущим”.
Прибуть не можу. Але серцем з Вами нині, як і повсяк час, радіючи на Ваш талан, сподіваюся бутнього розросту любої справи Вашими силкуваннями…
Ваш А. Тахтай. 20.ХІ.25 р.”
Науковий доробок Олександра Тахтая складає 20 праць.
Помер 23 липня 1963 року у місті Донецьк, де і похований.
Реабілітований за поданням Прокуратури АРК у 1994 році.