Мамо, мила, ніжна й дорога,
Всією душею до тебе я лину.
Д е б я, нене рідна, не була,
Тебе боюсь втратить назавжди єдину.
Ти промінь надії, підтримка завжди.
Для мене ти – наймиліша у світі.
Матуся-святиня в людському житті,
Одвічну цю істину нехтують діти.
Реалії буденного життя,
Зіткнулись у двобої, чорне й біле.
Вночі бринять все струни каяття,
Що в юності далекій не згоріли.
Перед тобою я схиляюся уклінно.
Пробач, матусю, ти за все прости.
Так швидко час летить невпинно,
З гніздечка випурхнули доньки і сини.
Ми подорослішали, самостійні стали.
Для вас же, мамо, залишаємось дітьми.
Додому стежку ми не забуваєм,
І серцем і душею, линемо туди.
