Живе Матуся в самотині,
одна-одненька у хатині.
Дочки в заміжжі, у родині;
сини в Європі, на чужині.
Онуки рідко приїжджають,
а як бувають – м’яч ганяють.
Город маленький ще тримає,
козу на вигін виганяє.
Садок уж´инком весь рясніє,
усе вродило і дозріє.
Сусіди якось помагають
і все на євро натякають:
мовляв, сини-то гроші мають, –
то й матінку ж не забувають?
Вона ж на пенсію жевріє
і допомоги не воліє.
Вона ж мовчить й не нарікає,
синів і дочок не благає.
Така вкраїнська її хата,
душею й щедрістю багата.
Як Сонце сходить і сідає, –
так Мати діток виглядає!?…
19.07.20 р. Хмелів.