Де взяти сили це все пережить? О Україно, доле моя мила! Ой, як же, рідна, як нам всім болить! Чому? За що? Кому ти завинила?
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Де взяти сили це все пережить? О Україно, доле моя мила! Ой, як же, рідна, як нам всім болить! Чому? За що? Кому ти завинила?
Слова Петра Харченка. Музика Василя Манька. Він все свариться, свариться, Як скажу не те щось. У Василівці хмариться, А в Оленівці дощ. Через сварку не
Лягла печаль печаттю на чоло. Її ні перелити, ні відлити. Не снігу нам під вікна намело, – то на Алеї Слави чорні плити. Услали землю
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Рондель-тавтограма (всі слова — на літеру Н) Насупивсь, навис небокрай, Невдовзі нагряне негода – Нескошених нив насолода! Нап’ються нарешті нехай! Негодо! Наснаги надай, Навіюй надію
Інтимно-ліричне Я напишу тебе музикою, Я напишу тебе Словом – і станеш ти Піснею… Я напишу тебе Фарбами, Я напишу тебе Кольором – і станеш
Грійся, метелику, грійся. Літа лишається – місяць. Ще невловимі печалі… ми їх щораз приручали. Пише фрагменти прологу тиша ріки: про дорогу звіяного падолисту – плине
Своїм внукам – близнюкам присвячую. Будь гідним сином України, Свого народу і родини! Будь гідним слова – я Людина! Захиснику наш, рідний сину! Хай віра
Не ображайте матерів, бо в них життя лишилось мало, Не раньте серце сивиною, не сійте в душі гіркоту. Вона ж колись над вашим ліжком всі
Пам’яті Ірини Шевченко та її донечки Софійки Спи, моя доню, моє янголятко, Поруч матуся, тепер вже навіки, Вщухли тривожні пронизливі крики, Спи, не лякайся нічого,
Знов оглядаюсь згадкою в минуле – Рятую душу від проблем війни… Ровесники не знали і не чули, і тільки лиш сьогодні жах збагнули, як полетіли
ПРИСВЯЧУЮ загиблим колегам моєї школи, яку знищив ворог. Цвітом вишень життя в школі пролетіло, Час веселий збіг струмочком – нанівець… В цій оскомі терпне серце,