Для чого людям борода? Чому із пики пре щетина? У когось виросте густа Та ще й колюча, мов шипшина. У іншого вона рідка, Як павутиння
Категорія: Література
|
Літературні твори роменських авторів та митців Посулля, опубліковані у альманаху “Ромен” протягом всього його існування. |
Краплі запізнілого дощу
Мигнула блискавиця – й дощ линув, Як із відра, зволожуючи спраглу землю. Лобами вітер хмари десь зіткнув – Щось затріщало, покотилось… Стало темно. . Під
Не раз…
Не раз закохувалась я. Не раз на зустрічі чекала. Не раз від сорому в очах, Других, засудливих згорала. Бог бачив це і дарував Мені любов
Загартована болем, заточена
Загартована болем, заточена, Відчайдушно-розкута, розхристана, Безтурботно-слабка, заморочена, Я забула, проспала всі істини. За відверто-насиченим поглядом Заховаю мотиви зримовані. Я несу на смітник свіжі спогади, Ті,
Ты идешь? Я с тобой.
Ты идешь? Я с тобой. Куда? А без разницы. Как прикажешь. Мне бы только попасть туда, Где ты раны теплом замажешь. Истерзая собою мрак, Растворяя
Роменському району – бути!
ЗВЕРНЕННЯ громадськості України і зарубіжжя на підтримку депутатів Сумської обласної ради щодо збереження та розвитку Роменського району! Роменський район здавен є агро-промислово і торгівельно розвинутим.
І знову зацвіли черешні білі
І знову зацвіли черешні білі, Вигукують у сад тебе й мене. У ці чарівні диво-заметілі Кохання наше нас не обмине. Куди не глянь – усюди
На зорі вечірній ворожу…
У житті шляхів було багато, Кожен вибирав їх по собі… День якийсь, якщо вважався святом, То наступний був – у боротьбі. . А я йти
Чоловічі сни
Я міцно спав, і уві сні У карти грав, пиячив, Скакав по полю на коні, Бив ворога добряче. Потужно м’язи розминав – Жінки всі шаленіли.
Прем’єра романсу “Гроздья акации…” українською мовою
ЕКСКУРС щодо створення перекладу… Із середини травня у Києві зацвітають акації. Раніше їхні грони були тільки білі, а нині є також рожеві, можливо, й інші,
По чому пізнаєш роменця?..
По чому пізнаєш роменця?.. Як в полі зелене стебельце, я ріс землелюбом, самітником був. Ніколи не був я роменцем, бо вже і стежину до міста
Стрижі
Знов стрижі над вікнами селились, Закінчивши перельоту дні. Хоч і крилоньки в путі стомились, Лаштували гнізда навесні. . Дзьобиком соломинки носили Зранку до вечірньої зорі…