Шемчук Любов | Ромен. Літературно-історичний альманах.

Я умею и ждать, и любить

Я умею и ждать, и любить, Невзирая на возраста даты, Утром ранним с звездой говорить, Знать, что вечер уходит в закаты. . Любоваться, когда соловьи

Я люблю свою осінь – до болю красиву, Ніжну неба в ній просинь й помірні дощі. Вона дуже яскрава і трішечки сива… А в тумани

Як тільки вітер з заходу війне – Я спогадом лечу на Буковину… Через роки до тебе птахом лину, Ти вже пробач за спогади мене. .

Як добре, коли у житті тебе хтось розуміє, Хоч в кожного доля і думка знайде́ться своя… У вир почуттів поринаєш ти, наче в стихію, Коли

Пливу на пло́ті, а душа – з тобою, В маленькому фейсбучному раю… Не змити спогади мої водою, Бо тільки ними нині я живу. . Перебирає

Один лишь шаг – и мы уже чужие. Умолкли телефонные звонки… И планы у тебя совсем другие, Перечишь сердцу чувствам вопреки. . Разрушить отношенья –