ДОРОГА ДО БОГА Ходити почало мале дитя. Від хвилювання ручки простягає До того, хто йому і дав життя, До того, хто усе йому прощає. І
Категорія: Грицай Людмила
 |
Людмила Іванівна Грицай народилася в Сумах 1970 року. Навчалася в Сумському державному педагогічному університеті. Працювала учителем української мови та літератури. Має багату колекцію поетичних творів та пісень. Засновник та керівник Роменського літературного об’єднання “Обрії”. |
Була на цвинтарі покинута могила
Була на цвинтарі покинута могила, Та небо змилувалось. Господу хвала! І благодать судьбу людини воскресила, Хоч не святої, та за праведні діла. Що вболівав, що
СЕРЦЕ НА ДОЛОНІ
Сучасні поетеси та поети – новітні Прометеї-диваки. До Бога вже добралися ракети, у схеми повдягалися віки. Обтягнута Земля залізним дротом, птахи залізні угорі гудуть. Були
ДОЛЯ
Рано ми вмієм любити, Пізно – любов шанувати. М. Луків Різні долі бувають, а дісталась нещасна: в юнака закохалась щиро дівчина красна. Закохалася ніжно, так
БУР’ЯНИ
Розцвіла на клумбі квітка пізньої весни. Стали квітку забивати кляті бур’яни. Просить квітка:”Перестраньте! не губіть, молю! Та хіба ж у вас немає крапельки жалю? Що
ДУМА ПРО УКРАЇНУ
Моя Вкраїно, з рушників хрещатим цвітом, у тім вінку, з любистку, маку й васильків, ти пахнеш чебрецем, і м’ятою, і житом і плачеш дзвонами крізь
ІЗ ХЛІБОМ І СІЛЛЮ
В народу мого працьовитії руки, а доля, повірте, сумна. Пишайтеся, діти, пишайтеся, внуки, бо, зрештою, наша вона. Не зможе ніякий народ козарлюгів, як в нашому
ВЕЛИЧНЕ І МІЗЕРНЕ
Лижня, наче змія. Пам’ятаю старт, А фініш був – в лікарні. І сиділа наді мною “Бабушка” моя “Бабушка” в руках Держала воду Лікар в білому