Темна ніч Темна ніч була така п’янка, Медові пахощі розлила над садами, А в небі сяяли зірки. Стелились квіти килимами, І прохолода огортала все живе,
Позначка: зима
Ми вже ніхто
Ми вже ніхто Автобус розкидав по різних сидіннях, Чомусь роз’єднав – ми ніхто, ми – чужі. Вже зникли набридливі й щирі видіння І тягне морозом
ВІДХІД ЗИМИ
Ридала-плакала зима, Сльозами гірко умивалась, Бо ніжної краси нема. Уже самотньою зосталась. Ридала-плакала зима, Текли з очей струмками сльози, І дивувалася сама: За що покинули
Берези за вікном
Прожиті дні оцінюю не раз, Гортаю їх, як незабутню повість. Й до щему серце стиснеться щораз За згаяні роки. Й живуча совість Докором вдарить, боляче
Передвесняне
14 лютого Сьогодні день – любові свято. Воно до неба дістає. Бо хто ж кохання не освятить, Коли у нього серце є. Нехай любові зірка
Зимовий етюд
Зимовий етюд Блукає тиша заметами, Мороз їй панчішки сплів… Зима! Завірюх срібне плетиво, Самотня сповідь років… На вікнах пейзаж узорами, Спішать вишивані дні… І марять