Думка, висока, як дерево, підхоплює світлий тон. (Пауль Целан, переклав Петро Рихло) Простий паркан, нестругані дошки. Ясенелистий клен послабив руки. Ще лист пожадний в рості,
Позначка: українка – найкраща жінка
Мамо, привіт
Мамо, привіт, я вже…дома,- Крізь сльози були ці слова. -Далека дорога і втома, І радість, й печаль обійма. Привіт, моя ненька, я вдома На рідній
Роздуми про життя…
У безмежному океані літератури, де вирують пристрасті, сплітаються долі та народжуються світи, існує непохитна константа – добро. Воно, мов маяк у штормову ніч, вказує шлях,
Старими стежкáми забутими
Старими стежкáми забутими, Що вже поросли полинáми, Йде доля, у думи закутана, Зневірена геть до нестями… Нещастя дорóгу їй вказує, Страждання — камінням встеляє, Печаль
Відтінки медоквіту
ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ АЛЬМАНАХУ РОНДЕЛІСТІВ «ВІДТІНКИ МЕДОКВІТУ» У РОМЕНСЬКІЙ БІБЛІОТЕЦІ ІМ. ЙОСИПА ДУДКИ. У Роменській бібліотеці ім. Йосипа Дудки відбулася презентація альманаху поетів-ронделістів Сумщини «Відтінки медоквіту»
Обіймай мене, обіймай
Обіймай мене, обіймай: невідомо, чи буде завтра. Вибухатиме світ-розмай нам назустріч, як ляже карта. Наше ложе тепер вночі — розкладне маломірне крісло. Тиша мертва… під’їзд