У житті шляхів було багато, Кожен вибирав їх по собі… День якийсь, якщо вважався святом, То наступний був – у боротьбі. . А я йти
Позначка: українка – найкраща жінка
Вантажообмін
Вантажообмін. Потяг – як вантаж. «Це не любов !..» – волає плац вокзальний, де циферблати лиць псевдоовальні, вінтажні лави, винний арбітраж – із носа кров,
Тени предков взрывают свод
Тени предков взрывают свод В громогласном рычаньи неба Долетают до тех высот, Где при жизни никто и не был. Им под стать теперь солнца свет,
Зеркала свои позанавешу
Зеркала свои позанавешу И уйду походкой «от бедра»… Пусть уже немолодая внешне, Но внутри – красива и мудра́! . Удаляя негатива строчки, Сочиняю лишь красивый
Здавалося…
Здавалося… Попереду життя Ще так багато років, усомнилась З літами я у тому, що його Всього краплина, прикро… Помилилась. Гадала встигну, встигну. Дожену І надолужу
Я пришлю тобі дощ…
Я пришлю тобі дощ, коли буде в душі, як в пустелі, Із краплинок його я намисто тобі нанижу… Пелюстками троянд розстелю я любов на постелі