Погода була так собі: негода. За комір котиться, не світять ліхтарі, Із-під коліс на пішохідних переходах Летить на одяг… Але треба йти. Зеленого чекаю. Більш
Позначка: совість
Горобина в листячку
Горобина в листячку: весна! І каштан, який стоїть навпроти. Цей каштан самотній. І вона, хоч дерев навколо – ціла рота. Тридцять три каштану: вік Христа.
Вітер хмари полоще…
Вітер хмари полоще в болоті розкислого неба, Розгулялась негода, на землю жбурляє дощі… Ще зігрітись теплом у душі виникає потреба, Загорнутись в обійми й про
Відрубали дереволови у ялини вершок
Відрубали дереволови У ялини вершок – до пліч. І гілки, мов гігантські сови, Змахом крил проклинають ніч… Мовчазніють берези і клени – очевидці сумної біди,
Я из города лжи и страдания
Я из города лжи и страдания, Я из города страха, воров Я из мест, где в почёте свидания, Правда только в бараке ментов. Где бухают
Кричи на весь голос!
Потворність зневір’я породжує смуту, Занепад традицій знекровлює рід. Ніхто не знаходить оспівану руту, Вона зовсім поруч, видніється брід. Та річка бурхлива людського страждання, Де замість