Сонця промені наскрізь прорізали ранок, Обгорнули хмаринки, що високо в небі пливли… Перші тіні дерев уляглися на ґанок, Смілі кроки зробивши в цей день із
Позначка: душа
Я останусь в памяти твоей
Я оставлю след в душе твоей, Столь ранимой, безгранично нежной, Романтической, в любви – безбрежной, С благородством, верой и надеждой… Я оставлю след в душе
Сыграй-ка мне вальс
Сыграй-ка мне вальс ты «Под небом Парижа», А я уж станцую его… Пускай годы мчатся и старость всё ближе, Но мы отодвинем её. . На
Твіст
Навколо суєта розніжених фантазій, Казковість на порі в танок жаги ввійшла І грає жвавий твіст весна на новий лад, Маестро неземний розщедрився наразі. Відтворює дива,
Счастье бывает разным
А счастье ведь бывает очень разным: Кому-то хватит света лишь в окне… А мне бы – видеть солнце в небе ясном, За горизонта край взглянуть
Чого чекає нестаріюча душа?
Чого чекає нестаріюча душа? Тепла, любові, ніжності, цілунків; Та ще ліричного красивого вірша, Сюрпризів долі і її дарунків. Тремтить в неспокої від холоду й образ,
Розвіявши зронений щем
Ти можеш на рівних триматися поруч з мовчанням, Єдина, хто може почути мій грім, що в душі бережу. Отрута пекельна, чаклунством підмішана в чари, Лишень
Неочікувана весна
Перші проліски вже замість снігу, А зими наче ще не було. Я ходжу і дивлюсь на відлигу, Витираю спітніле чоло. Коло хати ні снігу, ні
Плаче моя Бетельгейзе
Гине зоря в піднебессі, віддавши тепло, Плаче моя Бетельгейзе, і важко, і прикро. Вже не зігріє тебе, свій утратила лоск, Скоро помре бідолашна, хтось сяяння
Романтики…
Романтики живут за облаками, Где в звёздах небо, а средь них Луна Нам свет на Землю шлёт, вертясь боками, И радуется жизни вместе с нами…
За Шевченком
Над степом сонечко моє Яскраві промені пускає Та дню тепло дає своє. Я щастя кращого не знаю – Хіба щоб до грудей своїх Мати притулила.
ВИБИРАЙ
Спомин Понюхай, як пахне лоза Та дощ із великих краплин. Гуляє по небу гроза Над хмарами з чорних хустин. На серці чи біль, чи то