Хромка розривається, Бубон аж гуде. Це в нас називається Свадьбонька буде. Старости навприсядки Ріжуть гопака. І кружля без продиху Дівчина струнка. Дружки і світилочки Попереду
Позначка: сенс життя
Веселка
Ти чарівна, веселка моя, Серед чистого неба без грому. Кольорами любуюся я, Розганяючи відчай і втому. Непомітно спливають роки В небуття, як те листя опале,
Дуремір
Я придбав за бугром дуремір. Залицяльниць – як вітром здуло. І з тих пір всі обходять мій двір, А кохання немов не було. Де й
Поштарям
До чобіт липне листя опале. Плащ старенький до кістки промок. І коли б ми листів не читали, То поштар не ходив би й не мок.
Самотність
Як зірки на небі гаснуть, Так життя моє минає. Чому я така нещасна? Ніхто навколо не згадає. Був чоловік – війна забрала, Сини і дочка
Лікарям та медсестрам
Працелюб Дяченку М.І. з нагоди 60-літнього ювілею Пам’ятаю: тридцять років тому в кабінет Несміливо чоловік зайшов до мене. Дешевенький костюм, простий селянський кашкет, Видно хлопець