Один лишь шаг – и мы уже чужие. Умолкли телефонные звонки… И планы у тебя совсем другие, Перечишь сердцу чувствам вопреки. . Разрушить отношенья –
Позначка: Розлука
Я останусь в памяти твоей
Я оставлю след в душе твоей, Столь ранимой, безгранично нежной, Романтической, в любви – безбрежной, С благородством, верой и надеждой… Я оставлю след в душе
История любви
Ты увидишь меня, Улыбнёшься игриво. И ценя каждый день Проживаешь красиво. На улыбку смотрю И от счастья безумный Для тебя я пою, В голове ветер
Здавалося…
Здавалося… Попереду життя Ще так багато років, усомнилась З літами я у тому, що його Всього краплина, прикро… Помилилась. Гадала встигну, встигну. Дожену І надолужу
Я зрозумів, що кохання болюче
Я зрозумів, що кохання болюче, Та після тебе я біль не відчув. Там де були ми з тобою квітучі Я тебе бачив, але вже не
Ты гадал и я гадала…
Я прекрасная ромашка, Ты нежнейший василёк. Почему же мы расстались, Милый юности цветок? Почему пути – дороги Наши, милый, разошлись? Ты не с той, и
Просію я крізь решето роки
Просію я крізь решето роки, Залишу найяскравіші моменти, Коли просив моєї ти руки І говорив приємні компліменти. . О, як багато вже прожито літ! Було
Я так тебя люблю…
Мне никогда не быть в твоих объятиях. И никогда не быть твоей женой. Проснувшись рано утром на рассвете Не проронить: ” Приветик, милый мой”. Не
Чого чекає нестаріюча душа?
Чого чекає нестаріюча душа? Тепла, любові, ніжності, цілунків; Та ще ліричного красивого вірша, Сюрпризів долі і її дарунків. Тремтить в неспокої від холоду й образ,
Мороз на віконному склі
Мороз на віконному склі Чудні вимальовує квіти… Приснилось мені в дивнім сні, Що ти запросив мене в літо. . Від погляду й лагідних слів По
Бог, храни
В эту ночь я почти не спала День рождения, милый, ждала. Праздник детства, добра и любви. Бог, храни, Бог, храни, Бог, храни. У постели с
Все пройде…
Все пройде, любов перетвориться в попіл, Його понесе невгамовність подій. Чудес не буває, мізерний розподіл: Округлений нуль на таблоїді з мрій. І власне розп’яття приречених