Сигнал «тривога» витру в телефоні, Бо він мене лякає день і ніч… В війни страшному горе-марафоні Життя і смерть – це крила протиріч. І знов
Позначка: Ромни
Федько Оксана
Федько Оксана Василівна народилася у 1966 році в м.Бориспіль. Закінчила середню школу у 1983 році. Вступила у цьому ж році до Київського державного інституту культури.
Беру тепло, сльоту і сум дощів
В осінні дні закутуюсь, як в шалю, Беру тепло, сльоту і сум дощів. Немає ані смутку, ані жалю, Бо кожен день мене собою грів. Іду
Опало листя
Опало листя. Наче в теплій ковдрі, І сквери, й парк у древньому Ромні, Стоять в багрянці й схлипують немовби, Бо догоряють осені вогні. Як острівці,
Баба Настя
Оця верба, що вже похила, Гілками хату Насті тре, Хрестом підійде до могили, Коли бабуся Настя вмре. Була, як писанка, вродлива, З косою довгою, як
Забутий вірш
У сороки зима на два боки, Добрі вісті несуть її крильця. А у тебе були білі щоки І коса, наче яра пшениця… Пам’ятаю сказала тоді-то,