Одні вважають, що Життя це – гра. А інші – що не гра це, а – Життя. Не ті, не ті не знають до пуття.
Позначка: поезія
О, слово рідне!
О, слово рідне, ти мене зростило! Ти в світ мене за руку повело. Любов до себе в душу поселило. Скарбами в серці, слово, залягло. О,
Весняні гами
Голі дерева стоять при дорозі, Зграя ворон у верхів’ях зависла… Рання весна вже стоїть на порозі, В струнах душі десь заплутались числа. . Радість у
Жовтий лист
У серпні в мене тикали всі пальцем, Бо я один був жовтим на вербі. Зелене листя визнало незванцем І жив я сам собі, на самоті.
Шкіра
Ніч для сповіді, ніч для аркушів, темінь висне, хоч в око вистрели. В безкінечність римую пахощі перепечених яблук вистиглих. Не встигаю з окличним реченням! Телефон
Полювання на вірша
Сливоока мисливиця звіра із себе виманює, в хитрій руці – кольоровий привабливий спогад і – чорний, загострений, мов капуцин. А мисливське натхнення – що пензель: