Поговори зі мною наодинці, Шалений вітре, і скажи, чому Шаленство душу сповнює по вінця, Як ти летиш розвіяти пітьму. А то, буває, якось враз притихнеш,
Позначка: поет
КТО ТЫ ЕСТЬ?
Скверный и грязный поток. Грубая тьма. То о тебе. Вот ты кто! Горе тебе от ума. Скудное ты бытие. Полон соблазнов, пороков. Ну-ка ответь, кто
НАМ БОЛЬШЕ НЕКУДА СПЕШИТЬ
(размышления у полотен В.К. Зосенко) – О чём же мавр поведал кардиналу, – спросила я у Зосенко вчера. Каштановые вечера И мая ароматные рассветы… Нет,
ЕРУНДА
В берендейских дремучих лесах Потерялся мой след безвозвратно. Чудеса, брат ты мой, чудеса! Но не вернуться мне теперь обратно. Я устал кочевать по Руси! От
Журавлі-журавлики
Піднялися в небо Сірі журавлі. До землі долинуло Журливе «курли». Потяглись під хмарами Їх довгі ключі. І летять, курликають Удень і вночі. Журавлі-журавлики, В небесну
Леонідові Полтаві
Його земля пригнічена зростила, Вселила мужність у своє дитя, З великим, добрим серцем відпустила На чужину, до кращого життя. Чи ж знала ти – летіли