Так і хочеться крикнуть, не пийте! Пожалійте жінок і дітей Свою долю об спирт не розбийте Зубожілістю п’яних ідей. Буде видно як сонечко сходить Нам
Позначка: Петро Танчик
Одинока пташка
До будинку пташка залетіла Огорнула щебетом весь дім. Душу до гола мені розділа Серденько зігріла в мирі сім Стрілись обездолених дві долі Скоротити пестощами ніч
Пам’ять
Пам’ять Сумують кинуті могили, Ростуть з досади бур’яни, Дивитися не має сили. Які є дочки і сини. А чом же там, же перші діти. Ще
Кінець
Кінець Свята земля спотворена людьми. Як наслідок – глобальне потепління. Розтане лід одвічної зими, Позбавивши надію на спасіння. На сушу хлине з берегів вода, Повибухають
Весілля України
Хромка розривається, Бубон аж гуде. Це в нас називається Свадьбонька буде. Старости навприсядки Ріжуть гопака. І кружля без продиху Дівчина струнка. Дружки і світилочки Попереду
Кордони
Я хотів би планету Без кордонів пройти, Щоб себе показати, Своє щастя знайти. Як колись мандрували Безтурботно, без віз. Навіть гадки не мали До повірок