Цей вірш я присвячую своїй дорогій. найдобрішій. найніжнішій і наймилішій на світі ЖІНЦІ – МАТЕРІ, Бойко Анастасії Іванівні ( посмертно) Порою хочется так в детство
Позначка: Пам’ять
Дерево Правди
Я дерево Правди, гіллясте, живуче, стою я на вітрі, квітую на кручі. Ні ворог, ні ворон, лихий і проклятий, співучого віття не зміг обкарнати. Я
Іншомовні слова
Боюсь чужих я “іншомовних” слів, Бува, щоб мову свою я не забула. Ще з молоком я матері відчула Пісень чарівних і колисанок переспів. Боюсь, що
Той, кого загубили
Той, кого загубили, навчається жити незнайденим… …Безіменний герой у притулку невмисних розмов – він мене не минув, випадково й болюче, мов заїди. І вже ніч
Лілії
Листя побільшало жовтого, Вітер зірвавсь…Невтерпець! Запах залишився лілії жовтої, Літо збігло зовсім нанівець. А за літом -цілунки, думки… Зустрічі трепетні і побачення! Ти б за
З ювілеєм, земляцтво!
Стрімко летить час… Здавалося б, ще зовсім недавно відзначалася 10-а річниця створення Роменського земляцтва у Києві, а вже цьогоріч у липні буде 20-річний ювілей цієї