Осінньо-ржавий кінетизм, культ пільгоправних клумб міськради, не в пору – дух велопараду, сезонний водогону тиск , гіпертонічний жовтня криз , що став інсультом листопаду. Лише
Позначка: осінь
Ти у осінь свою не спіши
Ти у осінь свою не спіши і мене не зови за собою, дописати ще маю вірші про вербу, що стоїть над водою. Вона зовсім іще
Куди подіти осені печалі?
Не раз ця осінь із вершини Лікує зором, без аптек. Рожева латка конюшини – І вже не ниє поперек. І вабить очі листу линька –
Осінь яблучка вмиває
Осінь яблучка вмиває, Промінь пестить пустунів, Гілка, мов малят, гойдає, Баба ж хоче вергунів!.. Яблук піде назбирає, Тісто ставить, підійде… Дід у хаті виглядає, Мо
Беру тепло, сльоту і сум дощів
В осінні дні закутуюсь, як в шалю, Беру тепло, сльоту і сум дощів. Немає ані смутку, ані жалю, Бо кожен день мене собою грів. Іду
Опало листя
Опало листя. Наче в теплій ковдрі, І сквери, й парк у древньому Ромні, Стоять в багрянці й схлипують немовби, Бо догоряють осені вогні. Як острівці,